Василь Вернигора

"Справжня практична суть «Йога-сутр» Патанджалі"

«Йога-сутри» Патанджалі українською

In English (2) На русском En español Em português Auf Deutsch En français In italiano In het Nederlands På svenska Suomeksi På norsk På dansk 日本語で हिंदी में

     Книга "Справжня практична суть «Йога-сутр» Патанджалі" Василя Вернигори (доступна в електронній формі та в паперовій) представляє повний ретельно вивірений та осмислений переклад українською ключового тексту йоги – "Йога-сутр" Патанджалі. Переклад не тільки виконаний так, щоб зберегти і передати первісний зміст сутр без заплутаних квазіфілософських формулювань, але й забезпечений коментарями в тих місцях, де потрібні додаткові пояснення та порівняння з іншими текстами йоги та буддизму. У книзі викладена первісна суть концепцій вісімкової йоги, включаючи пранаяму, пратьяхару, дхарану, дг'яну і самадхі, істинний метод і зміст сам'ями, а також й інших аспектів вчення Патанджалі на основі ретельного аналізу тексту "Йога-сутр" та його зіставлення з первісним вченням Будди, яке, своєю чергою, було засноване на вченні тодішньої стародавньої йоги.

     Незважаючи на те, що наявний текст "Йога-сутр", окрім кількох етапів "йогівських" редагувань, несе в собі ще й очевидні сліди буддійських впливів, зараз вже складно з'ясувати причини їх появи. Наприклад, це могло бути обумовлено навмисним редагуванням цього йогівського тексту буддистами чи йогінами з буддійськими поглядами. Або ж це могло бути пов'язане з тим, що в часи написання "Йога-сутр" йога і буддизм співіснували на одній і тій же території Індостану, при цьому використовуючи одні й ті ж мови того часу, і в першу чергу йдеться про санскрит і його варіації. Більше того, власне вчення Будди майже повністю ґрунтувалося на вченні тодішньої йоги, яке він очистив від накопичених забобонів і марних спотворень (включаючи катування плоті) ще більш давнього вчення. І хоча після Будди і йога, і буддизм продовжували видозмінюватися, взаємопроникнення цих вчень продовжувало мати місце, і текст "Йога-сутр", можливо, є одним з найкращих підтверджень цього.

     Це не просто ще один переклад "Йога-сутр" із санскриту. Можливо, що ви вперше дізнаєтеся прихований зміст сутр 1.17, 2.47, 3.4 та багатьох інших. Відмінні риси цього видання – це, по-перше, ретельно вивірений та осмислений переклад, виконаний так, щоб зберегти та передати початковий зміст сутр без заплутаних квазіфілософських формулювань. До перекладів сутр додані коментарі там, де потрібні додаткові пояснення та порівняння з іншими текстами йоги та буддизму. По-друге, це практична спрямованість даного видання, що дозволяє по-справжньому зрозуміти той метод, який автор "Йога-сутр" запропонував для досягнення мети вчення йоги – розвитку надсвідомості. Застосування цього методу дає можливість читачеві особисто досягти цієї мети.

     Важливим є те, що вчення і Патанджалі, і Будди показали свою дієвість у питанні досягнення надсвідомості. Як кажуть, вони всесильні, тому що вони вірні, причому насправді.

     Сподіваюся, що цей порівняльний аналіз сутр-афоризмів Патанджалі та вчення Будди дозволить читачеві заповнити відсутні лакуни в гранично стислому описі практики самадхі у тексті "Йога-сутр". І, можливо, підштовхне ще раз до практики цього трансцендуючого вчення Патанджалі.

          Зміст

     ВСТУП 1

     ТЛУМАЧЕННЯ КЛЮЧОВИХ СУТР 1.2, 2.54 ТА 3.1-5 "ЙОГА-СУТР" ПАТАНДЖАЛІ У КОНТЕКСТІ ВЧЕННЯ БУДДИ 6

     СУТРА 1.2 6

     СУТРИ 2.54 ТА 3.1-5 11

     ПОРУШЕННЯ ПОСЛІДОВНОГО ПЕРЕБІГУ ВИКЛАДУ В СУТРАХ 2.45-48 І ДАЛІ 40

     ОПИС СУТІ ПРАНАЯМИ В ПРАКТИЦІ САМАДХІ У СУТРАХ 2.49-53 ТА 1.41 44

     ПЕРЕШКОДИ ПРИ ПРАКТИЦІ САМАДХІ, ПЕРЕЛІЧЕНІ У СУТРІ 1.30 55

     МЕТОДИ ПРОТИДІЇ ПЕРЕШКОДАМ ПРИ ПРАКТИЦІ САМАДХІ, НАВЕДЕНІ В СУТРАХ 1.32-39, 1.12-14, 1.21-23 57

     ОГЛЯД СУТРИ 1.17 У КОНТЕКСТІ ОПИСУ ПЕРШОЇ ДЖХАНИ/ДГ'ЯНИ БУДДИЗМУ 65

     ОГЛЯД СУТР 1.18-20 – АРХАТСТВО ТА РЕІНКАРНАЦІЯ 72

     СУТРИ 1.27-28 – ПРАНАВА-ОМ І ПРАКТИКА МЕДИТАЦІЇ 77

     СУТРИ 1.42-51 – ВИБІРКОВИЙ ОПИС РУПА-ДГ'ЯН ТА АРУПА-АЯТАН 81

     СУТРИ 3.6-15 ПРО ОДИН ІЗ МЕТОДІВ ПРАКТИКИ САМАДХІ 99

     ПОВНИЙ ТЕКСТ "ЙОГА-СУТР" ПАТАНДЖАЛІ 114

     ПРО СУТРУ 1.2 І ЧОТИРИ ШЛЯХЕТНІ ІСТИНИ БУДДИЗМУ 150

     ЗІСТАВЛЕННЯ ДЕСЯТОГО СТУПЕНЯ ШЛЯХЕТНОГО ДЕСЯТКОВОГО ШЛЯХУ БУДДИЗМУ ТА ІНДУЇСТСЬКОЇ МОКШІ 153

     ЕПІЛОГ 154

     Нижче наведено уривок з книги з перекладом всіх сутр «Йога-сутр» Патанджалі, але без коментарів. Сутри, помічені *, детально прокоментовані в книзі Василя Вернигори "Істинна практична суть «Йога-сутр» Патанджалі".

"Йога-сутри" Патанджалі

Глава 1
Про зосередження (Самадхі-пада)

   1.1. Отже, тепер (atha) настановлення (anuśāsana) про йогу (yoga).*

   1.2. Йога (yoga) – це приборкання (nirodha) хвилювань (vttti) на "дзеркалі ума" (citta).*

   1.3. Тоді (tadā; тобто коли хвилювання-врітті приборкані) відбувається перебування (avasthānam) у власній (сутнісній) природі (sva-rūpe) [самого] спостерігача (draṣṭuḥ).*

   1.4. В інших випадках (itaratra) [існує] тотожність (sārūpya) [спостерігаючого] враженням-врітті (vṛtti) [на дзеркалі ума].*

   1.5. [Ментальні] модифікації-врітті (vṛtti), які утворюють групу з 5 аспектів (pañcatayya), можуть бути засновані (kliṣṭā) або не засновані на клешах (akliṣṭā, затьмареннях свідомості, стражданнях, kleśa).

   1.6. Правильне знання (pramāṇa), хибне знання (viparyaya), словесне знання про щось неіснуюче (vikalpa), глибокий сон (nidrā) та спогад (smṛti) [є п'ятьма модифікаціями-врітті на дзеркалі ума].

   1.7. Пряме сприйняття (pratyakṣa), висновок (anumāna) і свідоцтво (āgama) – це правильне знання (pramāṇa).

   1.8. Хибне знання (viparyaya) – це ілюзорне (mithyā) знання (jñāna), засноване (pratiṣṭha) на помилковому прийнятті певної форми за щось зовсім інше (atad-rūpa).

   1.9. Словесне знання про щось неіснуюче (vikalpa) виходить (anupātī) із словесного (śabda) знання (jñāna) про щось таке, що не має (śūnya, "порожній") реального існування (vastu, "те, що є").

   1.10. Модифікація-врітті (vṛtti), [відома як] глибокий сон (nidrā), заснована (ālambanā) на ментальному стані (pratyaya) відсутності (abhāva) [сприйняттів].

   1.11. Спогади (smṛti) – це відтворення без взяття будь-чого з інших джерел (asampramoṣa) такої речі (viṣaya), яка раніше була пережита/сприйнята (anubhūta).

   1.12. Приборкання (nirodha) цього (tad; тобто "попередніх п'яти ментальних модифікацій"-врітті) відбувається за допомогою практики (abhyāsa) та неприв'язаності (vairāgya).*

   1.13. Абхьяса, або практика (abhyāsa), – це зусилля (yatna) задля досягнення цього (tatra) ментального спокою/балансу (sthiti).*

   1.14. І ця (sa) [практика], коли вона наділена (sevita) безперервним (nairantarya) і істинним (sat) відданим ставленням (kārā) протягом довгого (dīrgha) часу (kāla), [має] безсумнівно (tu) міцну (dṛḍha) основу (bhūmi).*

   1.15. Зречення (vairāgya) відоме (sañjñā) як акт підпорядкування/ подолання/відкидання (vaśīkāra) бажання (vitṛṣṇasya) до побачених (dṛṣṭa) об'єктів (viṣaya) або таких, про які раніше почули (ānuśravika).

   1.16. Байдужість (vaitṛṣṇya) до гун (guṇa, якостей природи; калейдоскопа мирських проявів), обумовлена усвідомленням (khyāteḥ) Пуруші (puruṣa, вищого Я), називається вищим (tad param) [зреченням (vairāgya)].

   1.17. За допомогою (anugamāt) всіх разом (ā-rūpa) – вітарки (vitarka; "пам'ятання"), вічари (vicāra; "пильне усвідомлення"), блаженства (ānanda) і радості (ā-smita; "наповнений усмішкою/радістю") – формується (ā-rūpa) сампраджнята-[самадхі] ("samprajñāta"; самадхі "з формою").*

   1.18. [Вищий стан самадхі – асампраджнята-самадхі (asamprajñāta-samādhi) – це такий стан, в якому завдяки] попередній (pūrva) практиці (abhyāsa) припиняються (virāma) всі хвилювання ума (pratyaya), але який все ще (anya) містить залишки (śeṣa) прихованих вражень та тенденцій з минулого досвіду (saṁskāra).*

   1.19. Люди, що належать до категорії "відеха" (videha) і "пракрітілаянам" (prakṛtilayānām), народжуються (bhava) зі здатністю досягти (pratyaya) [вищого рівня самадхі].*

   1.20. Для інших (itareṣām; тобто тих, хто не встиг значно просунутися в практиці самадхі у минулих втіленнях) [практиків цьому] (тобто досягненню найвищого рівня самадхі) передує (pūrvaka) переконаність/віра (śraddhā), внутрішня сила/прагнення (vīrya), пам'ятання/зібраність (smṛti), повна зібраність (samādhi) [і] істинне/позамежне знання (prajñā).*

   1.21. [Цього "самадхі без форми" швидко] досягають (āsanna) ті, у кого є сильне (tīvra) правильне/цілісне прагнення (saṁ-vegānām) [до практики/духовного звільнення].*

   1.22. Оскільки [методи або засоби] бувають м'якими/повільними (mṛdu), помірними/середніми (madhya) і переборюючими/швидкими (adhimātra-tvāt), [є] відповідно (tatas) відмінності (viśeṣa) навіть (api) [серед тих, хто має сильне бажання духовного визволення].*

   1.23. Або ж (vā) [можна досягти "самадхі без форми"] через глибоку відданість/зосередженість на (praṇidhānāt) Ішварі (īśvara).*

   1.24. Ішвара (īśvara) – це особливий (viśeṣa) Пуруша (puruṣa, найвищий особистий і життєдайний принцип у людини та інших істот), на якого не впливають (aparāmṛṣṭa) клеші (kleśa, затьмарення та страждання), дії (karma), плоди дій (vipāka) або отримані залишкові враження (āśaya).

   1.25. Джерело (vījam) усього Знання (sarvajña), яке неможливо перевершити (niratiśaya), знаходиться у цьому (tatra) [Ішварі].

   1.26. [Цей Ішвара –] Гуру (guru) навіть (api) колишніх (pūrveṣām) [вчителів-гуру], тому що Він не обумовлений і не обмежений (anavacchedāt) часом (kālena).

   1.27. Слово (vācaka), яке позначає Його (tasya), – це Пранава (praṇava), [тобто Ом̐ (Om̐)).*

   1.28. [Ті, хто в кінцевому рахунку усвідомили внутрішній зв'язок між Прановою та Ішварою, будуть здійснювати] повторення (japa) цього (tad) [Ом̐ і] осягати (bhāvana) його (tad) значення (artha).*

   1.29. З цієї (tatas) [практики відданості/зосередженості на Ішварі (Господі) також приходить] усвідомлення (adhigama) свого власного істинного Я (pratyakcetana), а також (api... ca) усунення (abhāva) перешкод (antarāya).

   1.30. Хвороба (vyādhi, слабкість), інертність і заціпенілість ума (styāna), нерішучість (saṁśaya), недбалість (pramāda), ледарство (ālasya), недолік контролю (avirati), помилкове сприйняття (bhrānti-darśana), нездатність досягнення (alabdha) стану зібраності (bhūmi-katva), [і] нестійкість (anavasthitatva). Ці (te) ментальні (citta) проекції/відволікання (vikṣepa) [є] перешкодами (antarāyā).*

   1.31. Страждання (duḥkha), зневіра та розпач (daurmanasya), тремтіння (ejayatva) в частинах (aṅga) тіла, [безладний] вдих (śvāsa) [і] видих (praśvāsā) з'являються (bhuva) разом з (saha) [зазначеними вище] проекціями/відволіканнями (vikṣepa).*

   1.32. Для (artha) стримування цього (tad-pratiṣedha), тобто для зупинення цих ментальних проекцій/відволікань, [рекомендується] практика (abhyāsa) [зосередження на] єдиному (eka) принципі (tattva).*

   1.33. Умиротворення (prasādanam) дзеркала ума (citta) [досягається] за допомогою [внутрішнього] споглядання (bhāvanāta) [почуттів] дружелюбності (maitrī), співчуття (karuṇā), співпереживання в радості (muditā) або байдужості (upekṣāṣā) [по відношенню до істот, які] щасливі (sukha), страждають від болю чи горя (duḥkha), доброчесні (puṇya) [або] нечисті (apuṇya, "недоброчинні"), [відповідно].*

   1.34. Або ж (vā) [того самого спокою ума також можна досягти] видихом (pracchardana) та утримуванням (vidhāraṇa) прани (життєвої енергії, що міститься в диханні; prānasya).*

   1.35. Або (vā) піднесене сприйняття (viṣayavatī), що відноситься до об'єктів (pravṛtti), [у момент, коли] воно виникає (utpannā), викликає (nibandhinī) спокій/стійкість (sthiti) ума (manasa) [також].*

   1.36. Або ж (vā) [піднесене сприйняття], яке є світлим (jyotiṣmatī) і вільним від смутку (viśokā), [також може приносити спокій ума].*

   1.37. Або ж (vā) [споглядання] стану ума (citta), що належить (viṣayam) [святому мудрецю], вільному від пристрастей (vītarāga), [також може призвести до заспокоєння ума].*

   1.38. Або ж (vā) опора (ālambana) знань (jñāna) [у формі образів, що переживається] уві сні (svapna) або в стані глибокого сну без сновидінь (nidrā), [також може принести умиротворення та врівноваженість ума].*

   1.39. Або ж (vā) споглядаючи/медитуючи (dhyānāt) [на щось відповідне з йогічної точки зору], на те, що подобається (yathā-abhimata), [він також може досягти спокою ума].*

   1.40. [Коли ум цілеспрямовано фокусується на різних реальностях, від такої] найдрібнішої як атом (paramāṇu) до (anta) нескінченно великої (paramamahattva), [тоді досягається повне] панування (vaśīkāra) над таким (asya) [об'єктом зосередження].

   1.41. При затиханні (kṣīṇa) хвилювання ума (vṛtteḥ) він досягає стійкості (abhijātasya; "ушляхетнюється") [і стає] подібним (iva) [прозорому] дорогоцінному каменю/кристалу (maṇe), [набуваючи здатність приймати форму/кольор або] того, хто пізнає (grahaṇa), або акта/інструменту пізнання (grahaṇa), або об'єкта пізнання (grāhya/grāhyeṣu) [при фокусуванні на них]. [Цей] акт прийняття кольору/природи/форми будь-якої відповідної реальності (tad-stha-tad-añjanatā) [за допомогою цього ума без хвилювань, подібного до прозорого кристала, відомий як] самапатті (samāpatti).*

   1.42. Савітарка-самапатті (savitarkā-samāpattiḥ) [- це стан] з'єднання (saṅkīrṇā) уявлень (vikalpaiḥ) про вимовлене слово (śabda), [його] значення (artha) і [отримане] знання (jñāna) [про об'єкт, який позначається цим словом].*

   1.43. [Етап] припинення (nir-) приборкання/контролю за виникненням (-vi-) думок (‑tarkā) [відповідає] повному звільненню (pari-śuddhau) від [необхідності утримування сторожового зусилля] пам'ятання (smṛti) [про необхідність недопущення відволікань та утопання ума, і тоді] висвітлюється (nirbhāsā) тільки (mātra; тобто всією повнотою ума, тобто односпрямовано) об'єкт (artha) [медитації]; [такий стан ума] начебто (iva) позбавлений (śūnyā) власної (sva) форми (rūpa).*

   1.44. Подібним чином (etayā) також (eva) пояснюється (vyākhyātā) [перехід між] "з вічарою" (sa-vicārā) і (ca) "без вічари" (nir-vicārā) [при продовженні практики самадхі, коли її] природа/об'єкт (viṣayā) [стає] тонкою (sūkṣma).*

   1.45. І (ca) [продовження самадхі на] об'єкті (viṣaya-) [все більш] тонкої (sūkṣma) природи (-tva) досягає кульмінації (paryavasānam) у зникненні якостей та ознак (aliṅga).*

   1.46. Тільки (eva) ці (tā) [етапи практики самадхі] насправді є самадхі з об'єктом (sabīja-samādhi) [як опора для односпрямованого ума].*

   1.47. Набуттям майстерності (vaiśāradye) в [практиці самадхі аж до] зникнення (nir-) [необхідності у сторожовому зусиллі] вічари (-vicāra) [забезпечується повна односпрямованість ума і, відповідно, максимальна] ясність/чистота/просвітлення (prasāda) [енергетичного каналу для вільного протікання кундаліні, що забезпечує розвиток/прояснення] позамежних (надментальних) інструментів пізнання (adhyātma).*

   1.48. Мудрість (prajñā), [набута після практики] цього (tatra) [стану нірвічара-самадхі, називається] рітамбхара (ṛtambharā).*

   1.49. [І ця ясновидяча істина-ṛtam, набута після практики нірвічара-самадхі], через її особливу (унікальну) природу (viśeṣa-artha-tvāt) цілковито відрізняється (anya-viṣayā, "з іншої сфери") [навіть] від мудрого знання (prajñābhyām), отриманого із боговідвертих священних текстів (śruta) або на основі логічного висновку (anumāna).*

   1.50. Тонкі тенденції (saṁskāra, враження з минулого досвіду), що породжуються (ja) цією (tad) [особливою ясновидячою істиною-"рітою", набутою після практики нірвічара-самадхі], перешкоджають/скасовують (pratibandhī) інші (anya) тонкі тенденції (saṁskāra).*

   1.51. З приборканням/скасуванням (nirodhe) [навіть] цього (tasya), приборкується/скасовується (nirodhāt) також і (api) все інше (sarva; всі хвилювання ума та карми). Це називається нірбіджа-самадхі (nirbīja-samādhi).*

Глава 2
Про практику (Садхана-пада)

   2.1. Аскетизм (tapas), вивчення писань/самоосвіта (svādhyāya) та відданість/зосередження на (praṇidhāna) Ішварі (īśvara, Господу) [є] практикою (kriyā) йоги (yoga).

   2.2. [Йогу слід практикувати] для (artha, "з метою") досягнення/переживання (bhāvana) самадхі (samādhi, зібраність ума без відволікань, у тому числі і без думок) і (ca) ослаблення (tanūkaraṇa, "потоншення") клеш (kleśa; затьмарень ума).

   2.3. Неосвіченість (avidyā, "незнання", невігластво, у формі неправильного розуміння реальності), егоїзм (asmitā, у формі помилкового ототожнення Я з умом), прихильність (rāga), ненависть/огида (dveṣa) і страх смерті (abhiniveśa, який походить від неосвіченого сприйняття життя) – це п'ять (pañca) клеш-затьмарень (kleśā).

   2.4. Неосвіченість (avidyā) є розсадником (kṣetra, "поле") для наступних (uttareṣām) [чотирьох клеш, будь вони] сплячими (prasupta), ослабленими (tanu), перерваними (vicchinna) або активними (udāra).

   2.5. Неосвіченість (avidyā) – це коли вважають (khyāti) вічним (nitya) те, що не вічне (anitya), чистим (śuci) те, що не чисто (aśuci), задоволенням (sukha) те, що є стражданням (duḥkha) і вищим Я (ātma) те, що не є вищим Я (anātma).

   2.6. Егоїзм (asmitā) рівнозначний (iva) ототожненню (ekātmatā) пізнаючої (dṛk) Сили (śaktyoḥ, тобто Пуруші або Абсолютної Свідомості) з пізнавальною (darśana) силою (маномайя-коша, віджнянамайя-коша/буддхі, анандамайя-коша).

   2.7. Прихильність (rāga) – це те, що виникає (anuśayī) із задоволення (sukha).

   2.8. Ненависть/огида (dveṣa) – це те, що виникає (anuśayī) через страждання (duḥkha).

   2.9. Вроджене (svarasavāhī, також "інстинктивне") відчайдушне прагнення до продовження існування (abhiniveśa) міцно вкорінено (ārūḍha) навіть (api) у мудреці (viduṣa) так само (tathā), [як і в інших].

   2.10. Ті (te) тонкі (sūkṣmā) [причини страждань (клеші)] слід залишити/відкинути (heyā), простеживши їх до їхніх джерел (pratiprasava, які наведені у попередніх чотирьох сутрах).

   2.11. Їхні (tad) хвилювання (vṛtti) [на дзеркалі ума], [що породжуються вищезгаданими клешами і приносять страждання,] повинні бути залишені/відкинуті (heyā) за допомогою медитації-дг'яни (dhyāna).

   2.12. Приховані враження від дій (karma-āśaya) кореняться (mūla) у причинах страждань (kleśa), які проявляються (vedanīya) у цьому житті (dṛṣṭa... janma) або у майбутньому житті (adṛṣṭajanma).

   2.13. Народження (jāti), тривалість життя (āyus) та життєвий досвід (bhoga) є наслідками (vipāka) тих (tad) причин страждання (клеш), що залишаються (sati) у [їх] корені (mūle).

   2.14. Ті (te) [наслідки проявляються як] приємні (hlāda) або болючі (paritāpa), будучи (hetutvāt) плодами (phala) чесноти (puṇya) та пороку (apuṇya) [відповідно].

   2.15. Для проникливої (vivekinaḥ) [людини] все (sarva) воістину (eva) [сприймається як таке, що] приносить страждання/болюче (duḥkha) через страждання (duḥkha) [які відбуваються в] результаті (pariṇāma) [власних дій], [через] сумні переживання (tāpa) [і через] прояви прихованих вражень минулого досвіду (saṁskāra), а також (ca) через [взаємне] протистояння (virodhāt) хвилювань на дзеркалі ума (vṛtti) та складових природи (guṇa, гуни).

   2.16. Страждання (duḥkha), яке ще попереду (anāgata), має бути усунене (heya).

   2.17. Об'єднання/змішування (saṁyoga) спостерігача (draṣṭṛ) з видимим (dṛśya) є причиною (hetu) [страждання, і це об'єднання] необхідно усунути/роз'єднати (heya).

   2.18. [Все] спостерігаєме (dṛśyam) проявляє ("поводиться", śīla) енергію (prakāśa, "сяйво", "одушевлене"), дію (kriyā) та інерцію (sthiti). Воно складається (ātmakam) з першоелементів матеріальної природи (bhūta) [і] людських органів сприйняття і руху (indriya), [і] існує заради (artham) досвіду (bhoga) та звільнення (apavarga) [спостерігача].

   2.19. Конкретизовані (viśeṣa), неконкретизовані (aviśeṣa), відзначені (liṅgamātra) та невідзначені (aliṅga) – це різні стани (parvāṇi) основних якостей-гун природи (guṇa).

   2.20. Спостерігач (draṣṭā) є лише (mātra) свідком (dṛśi), який споглядає (anupaśyaḥ) переживання/зміни ума (pratyaya), але (api) залишається чистим (śuddha) [і незачепленим].

   2.21. Природа/вміст (ātmā) спостерігаємого (dṛśyasya) воістину (eva) [існує заради однієї мети – надання досвіду спостерігачеві, тобто щоб бути] об'єктом (artha), [сприймаємим] Тим (tad) [Пурушею].

   2.22. Навіть хоча (api) [спостерігаєме] зникає (naṣṭam) для (prati) того, хто досяг своєї мети (kṛta-artham) [звільнення], воно (tad) [насправді] не зникає (anaṣṭam), оскільки є загальним (sādhāraṇatvā) для інших (anya) [людей].

   2.23. Союз (saṁyoga) є причиною (hetu) усвідомлення (upalabdhi) істинної природи (sva-rūpa) двох сил (śaktyoḥ), [званих] "об'єктом (sva, власністю)" [і] "суб'єктом (svāmi, власником)".

   2.24. Неосвіченість (avidyā) є причиною (hetu) цього (tasya) [союзу].

   2.25. При усуненні (abhāvāt) цієї (tad) [неосвіченості] союз (saṁyoga) зникає (abhāva). Ця (tad) [неосвіченість] має бути залишена (hāna), і [тоді] це призводить до звільнення (kaivalya) спостерігача (dṛśeḥ).

   2.26. Метод (upāya) відсторонення (hāna) [від чогось] – це розрізняюче (viveka) непохитне (aviplavā) усвідомлення (khyāti).

   2.27. Семеричний (saptadhā) шлях до найвищої/фінальної стадії (prāntabhūmi) позамежної мудрості (prajñā) [приходить] до того (tasya) [йогіна, який досяг усвідомлення через розрізнення].

   2.28. Зі знищенням (kṣaye) нечистоти (aśuddhi) за допомогою практики (anuṣṭhānāt) частин (aṅga) йоги (yoga), [виникає] світло (dīpti) знання (jñāna), що веде до (ā) розрізняючого (viveka) усвідомлення (khyāteḥ).

   2.29. Яма (yama), ніяма (niyama), асана (āsana), пранаяма (prāṇāyāma), пратьяхара (pratyāhāra), дхарана (dhāraṇā), дг'яна (dhyāna) [і] самадхі (samādhi) – [це] вісім (aṣṭa) частин (aṅga) [йоги].

   2.30. Незаподіяння шкоди (ahiṁsā), правдивість (satya), не-крадіжка (asteya; не-присвоєння чужого), целібат (brahmacarya) і нестяжання (aparigrahā) [є п'ятьма аспектами] самоконтролю (yamāḥ).

   2.31. [Ці обмеження перетворюються на] велику (mahā) обітницю (vratam), [коли вони стають] загальними (sārvabhaumā) і необмеженими (anavacchinnā) [будь-якими міркуваннями, що відносяться до] класу/касти (jāti), місця (deśa), часу (kāla) чи звичаю (samaya).

   2.32. Охайність/чистота (śauca), задоволеність (santoṣa), аскетизм (tapas), вивчення священних писань/самоосвіта (svādhyāya) і відданість/зосередженість на (praṇidhāna) Ішварі-Господі (īśvara) [є п'ятьма] ніямами-правилами самообмеження (niyamāḥ).

   2.33. Коли [йогіна] переслідують (bādhane) [негативні] (тобто такі, що суперечать приписам ями та ніями) ідеї (vitarka), він повинен споглядати/вирощувати (bhāvana) протилежні (pratipakṣa).

   2.34. [Неосвічені] помисли (vitarka) про насильство (hiṁsā) – скоєне (kṛta), спонукане до вчинення (kārita) або схвалене (anumodita), яким передують (pūrvakāḥ) жадібність (lobha), гнів (krodha) або омана (moha), [бувають] слабкими (mṛdu), середніми (madhya) або сильними (adhimātra) [і мають своїми] незліченними (ananta) плодами (phalāḥ) страждання (duḥkha) та [продовження] відсутності знання (ajñāna); тому (iti) [необхідно] культивувати (bhāvana) їх протилежності (pratipakṣa).

   2.35. Із встановленням (pratiṣṭhāyām) [йогіна] у ненасильстві (ahiṁsā) зникає (tyāgaḥ) ворожість (vaira) у тих, хто наближається (sannidhau) до нього (tad).

   2.36. Із встановленням (pratiṣṭhāyām) [йогіна] в істині (satya) [його] дії (kriyā) та їх результат (phala) стають залежними (āśrayatvam) [від нього] (тобто сказане таким йогіном має виконатися).

   2.37. Із встановленням (pratiṣṭhāyām) [йогіна] у не-крадіжці (asteya) всі (sarva) коштовності (ratna) стікаються (upasthānam) [до нього].

   2.38. Із встановленням (pratiṣṭhāyām) брахмачар'ї-целібату (brahmacarya) [відбувається] набуття (lābha) енергії/живості (vīrya).

   2.39. При твердості (sthairye) в некорисливості/неприйнятті дарів (aparigraha) [виникає] прояснення (sambodha) [щодо всіх питань] "як, який стан?" (kathantā) про [власне] народження (janma).

   2.40. Завдяки охайності/чистоті (śaucāt) [виникає] втрата привабливості/огидність (jugupsā) до власного (sva) тіла (aṅga), [і, як наслідок, також] розвивається байдужість до контакту (asaṁsarga) з іншими (paraiḥ) [тілами].

   2.41. [Крім того, від чистоти-шаучі] також (ca) [розвиваються] чистота (śuddhi) позитивного характеру (sattva), задоволеність ума (saumanasya), односпрямованість ума (aikāgrya), контроль (jaya) над органами почуттів (indriya) [і] здатність (yogyatva) сприйняття (darśana) найвищого Я (ātma).

   2.42. Внаслідок задоволеності (santoṣāt) [стає можливим] здобуття (lābha) неперевершеного (anuttama) щастя (sukha).

   2.43. Досконалість (siddhi) тіла (kāya) та органів чуття (indriya) [здобувається] за допомогою [різних] аскез (tapasaḥ), які призводять до усунення (kṣayāt) нечистот (aśuddhi).

   2.44. В результаті самонавчання/вивчення писань (svādhyāyāt) [виникає] союз (samprayoga) з обраним/наставляючим (iṣṭa) божеством (devatā).

   2.45. Досконалість/повне досягнення (siddhi) самадхі (samādhi) [досягається] через відданість/зосередженість на (praṇidhānāt) Господі (īśvara, на Ішварі).*

   2.46. Сидяча поза (āsanam) [для медитації має бути] стійкою (sthira) і комфортною (sukham).*

   2.47. [Це досягається поступовим] ослабленням (śaithilya) зусиль (prayatna) у безперервній/нескінченній (ananta) глибокій медитації (samāpatti).*

   2.48. Після цього (tatas) вже не турбують (anabhighātaḥ, "імунітет до") двоїстості (dvandva, пари протилежностей).*

   2.49. Коли це (tasmin) здійснено (sati), [слідує] пранаяма (prāṇāyāma), [яка] є призупиненням (viccheda) потоку (gati) вдиху (śvāsa) і видиху (praśvāsa).*

   2.50. Зовнішній (bāhya), внутрішній (ābhyantara) і нерухомий (stambha) прояви (vṛtti) [пранаями] спостерігаються (paridṛṣṭa) відповідно до простору (deśa), часу (kāla) і числа (saṅkhyā), [коли вона завдяки практиці стає] тривалою (dīrgha) та тонкою (sūkṣma, у витонченому вигляді).*

   2.51. Четвертий (caturtha) [вид пранаями] виходить за межі (ākṣepī) сфери впливу (viṣaya) зовнішніх (bāhya) і внутрішніх (ābhyantara) [проявів].*

   2.52. Завдяки цьому (tatas) завіса (āvaraṇa) над всепронизуючим сяйвом (prakāśa, Пракаша) минає (kṣīyate, "слабшає", "зникає").*

   2.53. Таким чином (ca) ум (manas) стає придатним (yogyatā) для дхаран (dhāraṇāsu, для практик зосередження).*

   2.54. Відстороненість (pratyāhāra) є те, завдяки чому (iva) почуття (indriyāṇām) не входять у контакт (asamprayoge) зі своїми (sva) об'єктами (viṣaya), бо слідують (anukāraḥ) сутнісній (власній) (sva) природі (rūpa) стану ума (cittasya).*

   2.55. З цього (tatas; тобто пратьяхарою) [виникає] довершене [paramā] підпорядкування [vaśyatā] органів чуття (indriyāṇām).*

Глава 3
Про надздібності (Вібхуті-пада)

   3.1. Зібраність (dhāraṇā, зосередженість) – це непохитна (bandha) односпрямованість (deśa, "[на одне] місце {точку}") "дзеркала" (подібно до дзеркала або лінзи телескопа) ума (cittasya).*

   3.2. У тому (tatra) [зосередженні (дхарані)] безперервне утримання/збереження (tānatā) одноманітного (eka) ментального зусилля/стану (pratyaya) – це медитація (dhyāna).*

   3.3. Саме (eva) той (tad) [стан], що висвічує (nirbhāsa) тільки (mātra) об'єкт (artha) [медитації та] начебто (iva) позбавлений (śūnya) власної (sva) форми (rūpa), і є самадхі (samādhi).*

   3.4. Три (traya, тобто дхарана, дг'яна і самадхі) взяті всі разом/завершені (ekatra) [дають (дозволяють здобути можливість отримувати)] ясновидяче прозріння (saṁyama, сам'яма) [в сутність будь-якого об'єкта].*

   3.5. Після оволодіння (jayāt; "перемогою", "оволодінням") цим (tad, тобто сам'ямою) приходить світло (āloka) надмирської мудрості/праджні (prajñā).*

   3.6. [Має бути] належне застосування (viniyoga) цієї (tasya) [сам'ями] на етапах практики (bhūmiṣu).*

   3.7. Тріада (traya, тобто дхарана, дг'яна і самадхі) [є більш] внутрішньою (antaraṅga) [практикою], ніж попередні (pūrvebhya, тобто перші п'ять частин восьмичастинної йоги).*

   3.8. Навіть (api) та (tad) [тріада] є зовнішньою (vahiraṅga) по відношенню до нірбіджи (nirbījasya, самадхі "без насіння" або без об'єкта).*

   3.9. Приборкання (nirodha) хвилювань/спонукань/нахилів з минулого досвіду (saṁskāra), які тільки почали проявлятися (vyutthāna) [в умі в черговий момент часу], і переборювання (abhibhava) тих, що вже проявилися (prādurbhāva) [в умі в черговий момент часу, є] наслідком/результатом/прогресом (pariṇāma) [все того ж] приборкання (nirodha) [на дзеркалі ума]. [Цей прогрес є] послідовним (anvaya, "подальшим", "раз за разом") приборканням (nirodha) [хвилювань від самскар/минулих вражень на] дзеркалі ума (citta) у [кожен наступний] момент часу (kṣaṇa), [коли вони виникають у черговий раз].*

   3.10. Завдяки такій схильності ума/звичці (saṁskārāt, "від санскари") [виникає та підтримується] цей (tasya, "його") безперервний (vāhitā, "потоковий", "текучий") непотривожений (praśānta) [стан ума].*

   3.11. Зменшення/втрата (kṣaya) уваги до всіх об'єктів (sarva-arthatā) та виникнення/розвиток (udaya) односпрямованості (ekāgratā) "дзеркала ума"-чітти (cittasya) [є] наслідком (pariṇāma) [практики] самадхі (samādhi).*

   3.12. Коли переживання (pratyaya) наступаючого [моменту] (udita) збігається (tulya) з переживанням (pratyaya) щойно минулого (śānta), і це повторюється знову і знову (tatas punar), це [є] наслідком/результатом (pariṇāma) [практики] односпрямованості (ekāgratā) "дзеркала ума" (cittasya).*

   3.13. Цим (etena) пізнаються/витлумачуються (vyākhyātā) видозміни (pariṇāmā) первинних ознак-дхарм (dharma), властивостей (lakṣana) та станів (avasthā) об'єктів матеріального світу (bhūta) та відчуттів (indriya).*

   3.14. Суб'єкт/об'єкт, що має якості (охарактеризований) (dharmī), успадковує/продовжує (anupātī) приховані/згаслі (śānta), виникаючі/зароджуючіся (udita) або ще невизначені/майбутні (avyapadeśya) ознаки-дхарми (dharma).*

   3.15. Різниця (anyatve) у кінцевому результаті перетворень (parināma) обумовлена (hetu) різницею (anyatvam) у покроковому прогресі (krama).*

   3.16. Знання (jñāna) минулого (atīta) [і] майбутнього (anāgata) [досягається] за допомогою сам'ями (saṁyamāt) над трьома (traya) видозмінами (pariṇāma, тобто видозмінами ознак, властивостей та станів).

   3.17. Через взаємне (itaretara) накладення (adhyāsāt) слова (śabda), сенсу/об'єкта (artha) [і] ідеї, яка мається на увазі (pratyaya), [виникає] змішання (saṅkara), [яке проявляється у формі єдиного враження]. З допомогою сам'ями (saṁyamāt) на це [змішання] (tad), але по окремим аспектам (pravibhāga), [здобувається] знання (jñāna) [смислу, прихованого в] звуках (ruta), [породжуємих] усіма (sarva) істотами (bhūta).

   3.18. Знання (jñāna) попередніх (pūrva) народжень (jāti) [набувається] у вигляді усвідомлення (sākṣāt-karaṇā-t, "примушуючи бути видимими") прихованих вражень-самскар (saṁskāra).

   3.19. Знання (jñāna) змісту умів (citta) інших (para) [людей досягається застосуванням сам'ями, тобто безпосереднім ясновидячим сприйняттям] їх ідей/уявлень (pratyayasya).

   3.20. [Однак] основа/причина (sālambanam) тих (tad) [уявлень], звичайно (ca), не (na) [стане відомою архату, що виконує сам'яму на ці уявлення], тому що вона (bhūtatvāt) [знаходиться] поза досяжністю (aviṣayī) для нього (tasya, для "його" недостатнього для такого усвідомлення поточного рівня розвитку структур надсвідомості).

   3.21. При придушенні (stambhe) енергії/здатності (śakti) сприйняття (grāhya), що [відноситься] до того (tad, тобто до тіла), за допомогою сам'ями (saṁyamāt) над [видимою] формою (rūpa) тіла (kāya) усувається зв'язок (asamprayoge, "поза союзом") світла і очей (cakṣuḥ-prakāśa), [через що виникає сприймаєма оточуючими начебто] невидимість (antardhānam) [його фізичного тіла].

   3.21-2: Так само (etena), [як описано щодо зору (у 3.21), можна призупинити здатність бути почутим (śabdādi antardhānam uktam), [а також зробити його несприйнятним й іншими органами почуттів оточуючих].

   3.22. Карма (karma, "дія") [може мати] безпосередній результат (sopakrama, тобто швидка в плодоношенні карма) і (ca) результат, відсунутий у часі (nirupakrama, тобто повільна у плодоношенні). За допомогою сам'ями (saṁyamāt) над цією (tad) [кармою] або (vā) на підставі поганих/лихих ознак/прикмет (ariṣṭebhya) [здобувається] знання (jñāna) про кончину (aparānta).

   3.23. [Сам'ямою] на дружелюбності (maitryā) і так далі (ādiṣu), [набуваються різні види] сил (balāni).

   3.24. [Сам'ямою] на [різні] сили (baleṣu) [можна набути] силу (bala) слона (hasti) і т. д. (ādīni).

   3.25. Застосуванням (nyāsāt) світла (āloka) надчуттєвого сприйняття (pra-vṛtti) [здобувається] знання (jñāna) тонких (sūkṣma), прихованих (vyavahita) [або] далеких (viprakṛṣṭa) [об'єктів].

   3.26. Сам'ямою (saṁyamāt) на Сонце (sūrye) [здобувається] знання (jñāna) Всесвіту (bhuvana).

   3.27. [Сам'ямою] на Місяць (candre) [здобувається] знання (jñāna) розташування (vyūha) зірок (tārā).

   3.28. [Сам'ямою] на Полярну зірку (dhruve) [здобувається] знання (jñāna) руху (gati) того (tad), [тобто зірок].

   3.29. [Сам'ямою] на пупочну чакру (nābhi-cakre) [здобувається] знання (jñāna) про будову (vyūha) тіла (kāya), [тобто про розташування органів і тканин усередині тіла].

   3.30. [Сам'ямою] на гортань (kaṇṭha – горло, kūpe – порожнина) [досягається] припинення (nivṛtti) голоду (kṣut) [і] спраги (pipāsā).

   3.31. [Сам'ямою] на енергетичний канал "курма-наді" (kūrmanāḍyām) [досягається] спокій і твердість (sthairyam) [тіла].

   3.32. [Сам'ямою] на вищий/небесний світ (jyotiṣi) в області тім'я (mūrdha, тімені) [досягається] сприйняття/бачення (darśanam) сіддхів (siddha, досконалих істот з надздібностями з райських світів).

   3.33. А (vā) завдяки інтуїтивному осяянню (prātibhāt) [настає] все-[знання] (sarva).

   3.34. [Сам'ямою] на серці (hṛdaye) досягається розуміння (saṁvid) стану ума (citta).

   3.35. Досвід (bhoga) є акт (або зміст) свідомості (pratyaya), в якому відсутнє розрізнення (aviśeṣa) саттви (sattva) і Пуруші (puruṣa), які насправді абсолютно (atyanta) не змішуються (asaṅkīrṇayoḥ) [один з одним], оскільки [саттва визначається] властивістю бути об'єктом для іншого (parārthatva, тобто для Пуруші). Сам'ямою (saṁyamāt) [на те, що існує] для власної мети (svārtha), [знаходиться] знання (jñāna) Пуруші (puruṣa).

   3.36. Тією [сам'ямою на Пурушу] (tatas) здобувається/"народжується" (jāyante) інтуїтивне провидіння (prātibha) [і паранормальні здібності] слуху (śrāvaṇa), дотику (vedana), зору (ādarśa), смаку (āsvāda) і нюху.

   3.37. Ті (te) [надприродні здібності] є перешкодами (upasargā) у [практиці] самадхі (samādhau), [але] досягненнями/досконалостями (siddhaya) при виході (vyutthāne) [з самадхі].

   3.38. Ослабленням (śaithilyāt) причини (kāraṇa) закріпачення (bandha) [у своєму тілі] і (ca) осягненням (saṁvedanāt) способу дії/руху (pracāra) субстанції ума (cittasya), [ментальне] проникнення (āveśa) у тіло (śarīra) іншої (para) [істоти стає можливим].

   3.39. Опануванням контролю (jayāt) над уданою (udāna, тобто над однією з п'яти основних життєвих енергій) [виникає] рух без перешкод (asaṅga, "не чіпаючи") у воді (jala), трясовині (paṅka), по шипах (kaṇṭaka) і т. д. (ādiṣu), а також (ca) вихід з тіла [і піднесення в небесні світи за бажанням] у момент смерті (utkrānti).

   3.40. Опануванням контролю (jayāt) над саманою (samāna, тобто над однією з п'яти основних життєвих енергій) [можна посилити] внутрішній вогонь (jvalana).

   3.41. Сам'ямою (saṁyamāt) на зв'язку між (sambandha) [звичайною силою] слуху (śrotra) [і] простором-акашею (ākāśa) [розвивається] божественна (divya) сила слуху (śrotra).

   3.42. Сам'ямою (saṁyamāt) на зв'язку між (sambandha) фізичним тілом (kāya) [і] простором-акашею (ākāśa), а також (ca) шляхом ототожнення (samāpatte) з легкою (laghu) ватою (tūla), [досягається здатність] руху (gamanam) через простір (ākāśa; тобто здатність левітувати).

   3.43. Справжня/реальна (akalpitā) діяльність (vṛtti) за межами (vahis) [тіла називається] Великою (mahā) безтілесною (videhā); [завдяки] їй (tatas) усувається (kṣaya) завіса (āvaraṇa) для Світла (prakāśa).

   3.44. Сам'ямою (saṁyamāt) на грубому (sthūla), на власній формі (sva-rūpa), на тонкому (sūkṣma), на властивому/невід'ємному (anvaya) [і] на цілепокладанні (arthavattva) [виникає спроможність] підпорядкування собі (jaya, підкорення) п'яти першоелементів природи (bhūta; земля, вода, повітря, вогонь та ефір відповідно).

   3.45. [В результаті] цієї (tatas) [сам'ями] з'являється (prādurbhāvaḥ) [здатність] зменшуватися (aṇimā) до розміру атома і так далі (ādi), тілесна (kāya) досконалість (sampad) і (ca) неперешкоджання/відсутність протидії (anabhighāta) з боку властивостей (dharma, тобто першоелементів) цього (tad) [самого тіла].

   3.46. Тілесна (kāya) досконалість (sampad) – це краса (rūpa), чарівність (lāvaṇya), сила (bala) [і] незламна/алмазна (vajra) міцність/твердість (saṁhananatva).

   3.47. Сам'ямою (saṁyamāt) на сприйнятливість (grahaṇa), свою сутнісну природу (sva-rūpa), самість/почуття "я" (asmitā), властивість/невід'ємність (anvaya) [і] цілепокладання (arthavattva) [досягається] контроль (jaya) над органами почуттів (indriya; дотик, смак, нюх, слух і зір відповідно).

   3.48. Цією (tatas) [вищезазначеною сам'ямою забезпечуються] швидкість (javitvam) [як у] ума (manas), стан (bhāva), у якому органи чуття здатні сприймати відчуття незалежно від тіла (vikaraṇa), та (ca) контроль (jaya) над першоджерелом/першопричиною матеріального всесвіту (pradhāna).

   3.49. Здатність переваги над (adhiṣṭhātṛtvam) усіма (sarva) істотами (bhāva) і здатність всезнання (sarvajñātṛtvam) [з'являється] тільки у того, хто має знання (khyāti-mātrasya) відмінності (anyatā) між саттвою (sattva) та Пурушею (puruṣa).

   3.50. Зреченням (vairāgyāt) навіть (api) від цього (tad) [знання відмінності, коли] зруйновано (kṣaye) насіння/зачатки (bīja) [всіх] дефектів (doṣa), [досягається] повне Визволення (kaivalya).

   3.51. У разі запрошення (upanimantraṇe) від [тих], хто знаходиться на [вищих] ступенях (sthāni), [це запрошення] не слід приймати (saṅga... akaraṇam), і воно не повинно викликати (akaraṇam) марнославства (smaya), бо все ще (punar) зберігається можливість зіткнення (prasaṅgāt) з небажаним (aniṣṭa).

   3.52. Сам'ямою (saṁyamāt) на [окремих] моментах (kṣaṇa) [і] їх (tad) послідовності/наступності (krama) [здобувається] знання (jñāna), породжене (ja) розрізненням/проникливістю (viveka).

   3.53. Цією (tatas) [сам'ямою] розпізнається (pratipatti) [відмінність] між двома речами, що виглядають однаково (tulyayoḥ), навіть коли відмінність (anyatā) невиразна (anavacchedāt) за видами (jāti), ознаками (lakṣaṇa) [і] місцем.

   3.54. Знання (jñāna), народжене (ja) з проникливості/розрізнення (viveka), є найвищим рятівником/визволителем (tāraka), оскільки воно (iti) [охоплює] кожен (sarva) об'єкт (viṣaya) [світу], кожен аспект (sarvathā) кожного з цих об'єктів (viṣaya) та (ca) миттєве (akrama).

   3.55. При схожості (sāmye) чистоти (śuddhi) саттви (sattva) [і] Пуруші (puruṣa)[настає] повне Звільнення (kaivalya).

Глава 4
Про звільнення (Кайвалья-пада)

   4.1. Сіддхи, або надприродні сили (siddhayaḥ), приходять (jāḥ) з народженням (janma) [або досягаються за допомогою] зілля (auṣadhi), мантр (mantra), аскез (tapas) [або] досконалого зосередження (samādhi).*

   4.2. Перехід (pariṇāma) в інший (antara) вид існування (jāti) [відбувається] за допомогою доповнення (āpūrāt) [відповідної] природи (prakṛti).*

   4.3. Інструментальна причина (nimitta) не є спонукачем (aprayojaka) здійснюючих причин (prakṛtīnām), але (tu) [завдяки їй] усуваються (bheda) перешкоди (varaṇa), як у (vat) хлібороба (kṣetrika) [при зрошенні полів].*

   4.4. Сформовані/породжені (nirmāṇa) індивідуальні структури умів/індивідуальні свідомості (cittāni) [утворюються] виключно (mātrāt) із почуття "я" (asmitā).*

   4.5. При [всій] різноманітності (bhede) [їх] діяльності (pravṛtti) свідомість (cittam), яка спрямовує (prayojakam) [дію] багатьох (anekeṣām) [структур умів/свідомостей, тільки] одна (ekam).*

   4.6. З цих [створених структур ума/свідомостей] (tatra), [ті], які були викликані/породжені (ja) за допомогою медитації (dhyāna), не мають вмістилища минулої карми/прихованих вражень (an-āśayam).*

   4.7. Дія (karma) [досконалого] йогіна (yoginaḥ) не є ні білою (a-śukla), ні чорною (a-kṛṣṇam), [тоді як дії] інших істот (itareṣām) [бувають] трьох видів (trividham, тобто білі, чорні і змішані).*

   4.8. З цього (tatas, тобто з цих трьох вищезгаданих видів дій; на їх фоні) [настає] прояв (abhivyakti) безсумнівно/лише (eva) [тих] прихованих вражень-васан (vāsanānām), які відповідають (anuguṇānām) дозріванню (vipāka) того (tad) [плоду, тобто трьох вищезгаданих видів дій].*

   4.9. [Приховані враження-васани], навіть (api) розділені (vyavahita) [формою] народження (jāti, тобто реінкарнацією), простором (deśa, тобто різними місцевостями різних інкарнацій) і часом (kāla) [інкарнацій, перебувають] у нерозривному зв'язку (ānantaryam) внаслідок однорідності (ekarūpatā, "одноманіття") пам'яті (smṛti) [і] формуючих факторів (saṁskāra).*

   4.10. І (ca) вони (tāsām, "ті", тобто васани) безначальні (anāditvam), бо бажання власного благополуччя (āśīs) вічне ( nitya).*

   4.11. Утримувані разом (saṅgṛhīta-tvāt) причиною/мотивом (hetu) [і] наслідком/метою (phala), середовищем/умовами для їх прояву (āśraya) [і] предметом у якості зовнішньої опори для їх прояву (ālambana), вони (tad, тобто васани) зникають (abhāva) з їх (eṣām, чотирма переліченими вище факторами) зникненням (abhāve).*

   4.12. Оскільки якісні визначеності (dharmāṇām) розрізняються (bhedāt) за часом (adhva), минуле (atīta) та майбутнє (anāgatam) перебувають (asti) у своїй власній формі (sva-rūpataḥ).*

   4.13. Ті (te) [якісні визначеності] – проявлені (vyakta) [або] тонкі (sūkṣma), [і] наділені природою (ātmānaḥ) [трьох] гун (guṇa).*

   4.14. Самототожність/унікальність природи (tattvam) об'єкта (vastu) [обумовлена] унікальністю (ekatvāt) [його] змін (pariṇāma).*

   4.15. При самототожності (sāmye) об'єкта (vastu) у двох ( tayoḥ) різних (bhedāt) свідомостей/структур ума (citta) роздільні (vibhakta) напрямки/методи (panthā, "шлях") [його сприйняття залежно від рівня розвитку свідомості/стану ума].*

   4.16. Крім того (ca), об'єкт (vastu) не (na) залежить (tantram) лише/єдино/виключно (eka) від сприймаючого його ума (citta). Якби це було так (tadā), що (kiṁ) сталося б (syāt) [з об'єктом], якщо та (tad) [свідомість] не розпізнає (apramāṇakam) [його в даний момент]?*

   4.17. Об'єкт (vastu) пізнаний (jñāta) (або) не пізнаний (ajñātam) сприймаючим його умом (cittasya) залежно від того (apekṣitvāt), забарвлений/затінений (uparāga) [сам] цей (tad) [ум цим об'єктом чи ні].*

   4.18. Змісти діяльності (vṛttayaḥ) сприймаючого ума (citta) завжди (sadā) відомі (jñātāḥ) їх (tad) пану/владиці (prabhoḥ, тобто Пуруші), бо властивість змінюватися не відноситься (apariṇāmitvāt) до Пуруші (ṛttayaḥ).*

   4.19. Той [ум] (tad) не є (na) самопросвітлюючим (sva-ābhāsam), оскільки він [сам] є пізнаваємим об'єктом (dṛśyatvāt).*

   4.20. І (ca) немає пізнання (anavadhāraṇam) їх обох (ubhaya, тобто ума та пізнаваного умом об'єкта) одночасно (ekasamaye).*

   4.21. При [припущенні, що один зміст ума виявляється] пізнаваємим об'єктом (dṛśye) для іншого (antara) змісту ума (citta), [виникає] неналежна нескінченність (atiprasaṅga) усвідомлення (buddheḥ) усвідомлення (buddhi) і (ca) змішання (saṅkaraḥ) пам'яті (smṛti).*

   4.22. Чиста енергія свідомості (citi), що не передається (apratisaṅkramā) [об'єктам], робить пізнаваним (saṁvedanam) своє власне (sva) усвідомлення/надментальні когнітивні структури (buddhi), приймаючи (āpatti) його (tad) образ/зовнішню форму (ākāra).*

   4.23. Свідомість людини (citta, "дзеркало ума"), будучи схильною до впливу (uparakta, "забарвленою") як з боку Спостерігача (draṣṭṛ, тобто Пуруші), так і з боку спостерігаємого (dṛśya), [здатна осягати] будь-які об'єкти (sarva-artham).*

   4.24. Ця (tad) [свідомість], хоч і (api) розцвічена (citram) незліченними (asaṅkhyeya) враженнями-васанами (vāsanābhiḥ), [існує] для (artham) Іншого (para, тобто для Пуруші), оскільки вона виконує (kāritvāt) сполучну функцію (saṁhatya).*

   4.25. Для того, хто побачив (darśina) [цю] особливу відмінність (viśeṣa) [між своїм умом і Пурушею (з попередньої сутри)], припиняється (vinivṛtti) практика роздумів (bhāvanā) про природу (bhāva) свого (власного) "я" (ātma).*

   4.26. Тоді (tadā) свідомість людини (citta) схиляється (nimna) до розрізняючого (viveka) [знання та] тяжіє (prāk-bhāra) до повного Визволення (kaivalya).*

   4.27. У розривах/проміжках (chidreṣu) цього (tad, тобто розрізняючого знання) [виникають] інші (antarāṇi) відволікання/хвилювання на дзеркалі ума (pratyaya), [породжувані] прихованими враженнями-самскарами (saṁskārebhyaḥ).*

   4.28. Кажуть (ukta), що усунення (hāna) цих (eṣām, тобто відволікань/хвилювань на дзеркалі ума, що породжуються самскарами,) [відбувається] подібно (vat) [до того, як усуваються] затьмарення і страждання (kleśa).*

   4.29. [Той, хто, досягнувши] всеосяжного (sarvathā) розрізняючого (viveka) знання (khyāteḥ), не виявляє інтересу (akusīdasya) навіть (api) до [того] всезнавства, яке випливає з "знання, народженого з проникливості/розрізнення" (prasaṅkhyāne), [потім досягає різновиду] самадхі (samādhi), [відомого як] дхарма-мегха (dharma-megha, "Хмара Доброчесності").*

   4.30. З цього (tatas, тобто з досягнення рівня дхарма-мегхі) припиняються (nivṛtti) затьмарення свідомості та страждання (kleśa), [а також і] наслідки дій, тобто карма (karma).*

   4.31. Тоді (tadā), завдяки нескінченності (ānantyāt) знання (jñānasya), вільного (apetasya) від усіх (sarva) покриваючих (āvaraṇa) [його] домішок/забруднень (mala), небагато (alpam) [залишається з того, що має бути] пізнано (jñeyam).*

   4.32. В результаті досягнення цього (tatas, тобто дхарма-мегхі) завершується (samāpti) послідовна (krama) зміна (pariṇāma) гун (guṇānām, якості пракріті-природи), що здійснили [таким чином] свою мету (kṛta-arthānām).*

   4.33. Взаємопов'язана (pratiyogī) послідовність (krama) між моментами часу (kṣaṇa) та перетвореннями (pariṇāma), [які відбуваються в цей час,] сприймається (nirgrāhya) тільки після завершення [процесів] (aparānta).*

   4.34. Абсолютне звільнення (kaivalya) – це повне згортання/повернення до свого першоджерела/першопричини (pratiprasava) гун (guṇānām), що більше не мають [подальшої] мети для виконання/не є об'єктом (artha-śūnyānām) для Пуруші (puruṣa); воно ж (vā, тобто кайвалья) – енергія (śakti) свідомості (citi), що перебуває (pratiṣṭhā, "встановлена") у самій собі (sva-rūpa, у своїй власній природі).

   Заключне "іті" (iti) – "в такий спосіб" – наприкінці цієї сутри вказує на завершення тексту "Йога-сутр".

   Нижче наведено коментар до сутри 1.43 з книги.

   Далі буде наведено переклад сутри 1.43, зроблений з урахуванням її поширеного тлумачення. Потім буде проведено докладний аналіз цієї сутри, після чого буде наведено більш докладний, очевидний та логічний варіант її перекладу.

   1.43. Після повного "вичіщення" (pariśuddhau) смріті (smṛti) [виникає] нірвітарка (nirvitarkā) – стан ума, в якому висвічується (nirbhāsā) тільки (mātra) об'єкт (artha; або його значення), і який (тобто стан ума) здається (iva; "начебто") позбавленим (śūnyā) власної (sva) форми (rūpa).

   Слово "нірвітарка" ("nirvitarkā") коментатори вважають за краще тлумачити як "нірвітарка-самадхі", але це питання буде розглянуте пізніше.

   Слово "артха" (artha) має різні значення, у тому числі "об'єкт" та "значення [об'єкта]".

   При перекладі цієї сутри санскритське слово "smṛti" зазвичай тлумачиться як "пам'ять" з використанням одного з буквальних словникових значень цього слова. Але в буддизмі це слово також позначає і сторожове зусилля при практиці самадхі – "пам'ятання" про неприпустимість появи відволікань (думок та інших відволікань) та утопання ума.

   Сторожове зусилля "смріті" стає непотрібним при вході в другу та наступні рупа-дг'яни, оскільки вольовий контроль і якість самадхі, натренованого тривалою практикою, вже стають набагато кращими. А при підвищенні чистоти самадхі вже самі ці сторожові зусилля смріті (і сампраджняти) стають помітними заважаючими факторами, що погіршують односпрямованість зібраності ума. Саме ступінь односпрямованості ума і визначає чистоту ума, який у цьому стані перетворюється на "прозорий кристал" (див. сутру 1.41). Чим вище ступінь односпрямованості ума, тобто його зібраності та ясності (відсутності утопання ума), тим більше посилюватиметься потік енергії кундаліні, який і забезпечує трансформацію свідомості ("прояснює" її) до рівня надсвідомості.

   Важливо, що у цій сутрі йдеться про "вичіщення" ("повне очищення", "зникнення") смріті, а не про його відсутність з самого початку. Сторожові зусилля "смріті" і "сампраджняти" стають менш напруженими та менш актуальними поступово, а не обрубуються миттєво в певний момент практики. Згодом утримання ума односпрямованим стає дедалі легшим і природнішим заняттям для медитатора, і тому сторожові зусилля виявляються усе менш і менш затребуваними. Вони стають настільки незначними, що це дозволяє говорити про те, що в другій дг'яні і далі вони практично зникають.

   Окремо можна розглянути слово "nirvitarkā". Воно утворено зі слова "vitarkā" та приставки "nir", яка надає первісному слову значення "без", "подалі від" або "поза". В даний час слово "vitarkā" означає "варіанти, альтернативи або знання, що вимагають подальшого роз'яснення". Це практично те саме значення, що й у сучасного словникового значення слова "vitarka", яке використовується для позначення одного з п'яти аспектів першої рупа-дг'яни.

   В даний час слова "вітарка" і "нірвітарка" вже перетворилися на самостійні назви, що позначають певні особливі назви окремих аспектів або відмітних ознак певних етапів практики самадхі. При цьому слово "вітарка" вже втратило те своє значення, яке в нього було за часів Будди. Далі це питання буде розглянуто докладніше.

   Аналіз текстів Палійського канону дозволяє зробити висновок, що значення слова "vitarka" було спотворено поколіннями теоретиків йоги та буддизму. За часів Будди, тобто 2500 років тому, значення слова "вітарка" (vitarka) збігалося з нинішнім значенням слова "смріті" (smṛti) у якості сторожового зусилля в буддизмі (так само як і значення слова "вічара" тоді збігалося з нинішнім значенням слова "сампраджнята"), оскільки вони обоє означали сторожове зусилля "пам'ятання" про необхідність недопущення відволікань і утопання ума під час практики самадхі, обидва були присутні в першій рупа-дг'яні, і обидва пропадали в наступних рупа-дг'янах. Приблизно в III-V століттях слово "вітарка" почало набувати свого нового значення "обдумування", "прикладна думка", "дискурс", "дослідження" (до речі, тим самим наближаючись до значення санскритського слова "тарка"). До теперішнього часу цей дрейф значення слова "вітарка" вже виглядає завершеним. Далі буде наведено його докладний розбір.

   Термінами "вітарка" та "вічара" описуються два з п'яти аспектів першої рупа-дг'яни буддизму, і серед буддистів не припиняються суперечки про їх значення.

   Санскритське слово "вітарка" (वितर्क, vitarka) утворене приставкою "ві-" і іменником "тарка", що означає "міркування", "дослідження", "мислення".

   Санскритське слово "вічара" (विचार, vicāra) утворене приставкою "ві-" і іменником "чара", що означає "рух", "відхилення", "блукання", "отримання знання" та ін.

   Приставка "ві" надає спрямованість у сторони від сенсу вихідного (початкового) слова, "до знищення" (цитата з підручника санскриту Медведьєва П. П.), а також має значення розподілу, поділу. Крім того, така приставка може переносити значення нового слова на більш витончений – екзистенційний чи фундаментальний – ступінь, аналогічний додаванню ще одного виміру (тобто ортогональність) до вихідного значення, а також надавати рекурсивний чи трансцендентний зміст новому слову. Наприклад, у разі слова "віджняна" значення "знання" вихідного слова "джняна" змінюється на "свідомість", "усвідомлення", позначаючи новий рівень, для якого знання виступає лише як об'єкт. Тому цілком можливо, що основним значенням слова "вітарка" за часів Будди було "намір", "рішучість", "пам'ятання" тощо.

   Також можливо, що слово "вітарка" за часів Будди могло означати "не-мислення", "вольове припинення потоку думок", "стеження за невиникненням думок", а "вічара" – "не-блукання", "припинення блукання", "зібраність" (у відносно грубуватій формі в першій дг'яні, на відміну від наступних).

   Серед сучасних значень санскритського слова "вітарка" є "думки", "увага" та інші. Через це багато буддологів схиляються до версії, що в першій дг'яні є думки, і що вони навіть мало не становлять основу першої дг'яни. Наприклад, буддолог В. П. Андросов у своїй монографії "Індо-тибетський буддизм. Енциклопедичний словник" на сторінці 44 пише: "Буддійська ж перша дг'яна є практикою перебування в радості та насолоді, що супроводжуються роздумами, дослідженням причин і помислів". Тим не менш, В. П. Андросов є чи не єдиним буддологом, який, незважаючи на тиск наукового середовища, заявив про те, що Будда та архати творили чудеса. Відповідно до Тіпітаки, Будда здійснив 3500 чудес.

   Версію про нібито наявність думок у першій дг'яні можна заперечити наступним чином. Якби малися на увазі саме думки і міркування, то приставки "ві-" у слові "вітарка" в описі першої дг'яни не було б, так як у подібному випадку в обох слів – "тарка" і "вітарка" – виходить однакове значення. Ця приставка цілком може змінювати зміст слова до "пам'ятання", "пильного усвідомлення" та "наміру", що є важливими аспектами шаматхи/самадхі.

   Цілком можливо, що сенс цього слова згодом змінився у бік примітивізації, зокрема враховуючи і те, що перші 3-4 століття вчення Будди та його учнів передавалося лише в усній традиції. Вже тоді воно встигло розділитися на 18 гілок хінаяни (з тих, про які хоч щось відомо), з яких до нас дійшла тільки одна гілка – тхеравада ("вчення старців").

   Судячи з усього, за часів Будди значення слів "вітарка" і "вічара" відповідали сучасним значенням слів "смріті" та "сампраджнята", які використовуються в буддизмі махаяни в даний час для опису схожих за своїм знаходженням і призначенням аспектів шаматхи.

   Наприклад, вітарка і вічара зникають після досягнення першої рупа-дг'яни, так само як і порівняно грубі "сторожові" зусилля під назвою "смріті" і "сампраджнята" також вже не потрібні після того, як шаматха вважається досягнутою, тобто коли її тривалість доведена як мінімум до 3 годин. Тоді перебування в стані шаматхи з утримуванням односпрямованості ума стає настільки природним і невимушеним, що медитатор може перебувати в цьому стані просто за своїм бажанням, без докладання якихось особливих "сторожових" зусиль. При цьому подібна тривалість "досягнутої" шаматхи досить тісно ув'язується в буддизмі зі швидким входженням після цього в першу рупа-дг'яну.

   Слід окремо відзначити, що в стані самадхі/шаматхи немає і не може бути жодних думок, оскільки вони, поряд зі змінами фокусу ума та утопанням ума (послабленням або втратою зібраності ума) є відволіканнями ума. При цьому рупа-дг'яни – це не якісь особливі стани ума, начебто існуючі окремо від практики самадхі/шаматхи, а лише послідовні етапи, які нанизуються на практику шаматхи як перлини на нитку. Тому всі вимоги практики шаматхи дотримуються і при досягненні рупа-дг'ян.

   У сутрі 1.43 прямо йдеться про те, що зникнення смріті відбувається одночасно з усуненням вітарки.

   Нинішні тлумачі цієї сутри вважають за краще не перекладати слово "nirvitarkā", а виводити з нього якусь окрему назву "нірвітарка-самадхі". Але якщо допустити буддійський вплив при написанні цієї сутри в ті часи і перекласти всі терміни, то буквальне трактування цієї сутри виглядає так:

   1.43. smṛtipariśuddhau svarūpaśūnyevārthamātranirbhāsā nirvitarkā.

   1.43. [Етап] припинення (nir-) приборкання/контролю за виникненням (-vi-) думок (-tarkā) [відповідає] повному звільненню (pari-śuddhau) від [необхідності утримування сторожового зусилля] пам'ятання (smṛti) [про необхідність недопущення відволікань та утопання ума, і тоді] висвітлюється (nirbhāsā) тільки (mātra; тобто всією повнотою ума, тобто односпрямовано) об'єкт (artha) [медитації]; [такий стан ума] начебто (iva) позбавлений (śūnyā) власної (sva) форми (rūpa).

   Швидше за все, ця сутра була написана в той час, коли слово "нірвітарка" перетворилося у свідомості йогів і буддистів у самостійний термін та назву етапу практики, який перестав асоціюватися насамперед із буквальним значенням цього слова. Це схоже на те, як будду Гаутаму стали називати Буддою, і тепер для буддистів він будда Будда.

   Слово "артха" в даній сутрі може позначати як об'єкт (або його образ, що зображується в умі), так і "значення" образу або певну концепцію, яка може мати на увазі і позбавлену форми або конкретного об'єкта медитацію на природу ума, тобто відстеження все більш тонких відволікань ума з метою їх усунення для забезпечення все більшої чистоти та ясності ума.

   Іншими словами, тепер об'єкт (або завдання сеансу медитації) утримується в умі максимально цільно, оскільки забезпечується максимально досяжна односпрямованість ума зважаючи на позбавлення "фонового" витоку частини усвідомленості ума на забезпечення сторожового зусилля смріті – пам'ятання про необхідність недопущення відволікань ума.

   Слова "ніби позбавлений власної форми" також можуть вказувати на те, що тепер завдання медитації, і в першу чергу йдеться про медитацію на природу ума, не вимагає приділення їй помітної окремої уваги частини "обчислювальних потужностей" ума. Це також сприяє досягненню максимально досяжної односпрямованості "пустотного" (незашумленого) ума, що, у свою чергу, забезпечує мету практики самадхі – посилення потоку кундаліні, що веде до прискорення розвитку надментальних структур надсвідомості. Ця фраза "ніби позбавлений своєї форми" також розглядалася раніше при огляді сутри 3.3.

   Таке тлумачення цієї сутри вказує на те, що в ній йдеться про входження в стан свідомості, який відповідає другій рупа-дг'яні буддизму. Також це дозволяє припустити, що в попередній сутрі 1.42, в якій наводиться термін "са-вітарка" ("з вітаркою"), йдеться про першу рупа-дг'яну, а в сутрі 1.41 йдеться про "досягнуту" 3-годинну шаматху.

   За будь-якого варіанта тлумачення цієї сутри вона виглядає непослідовною в контексті значення сутри 1.18, в якій йдеться про досягнення арупа-аятан, що має місце вже після досягнення всіх чотирьох руп-дг'ян. Це дозволяє зробити висновок, що ці два фрагменти "Йога-сутр", один із яких починається із сутри 1.17, а інший – із сутри 1.42, були написані різними людьми. Також опис усієї практики самадхі ще раз починається заново наприкінці другої глави і продовжується на самому початку третьої.

     Повна версія книги "Істинна практична суть «Йога-сутр» Патанджалі" з усіма коментарями та роз'ясненнями доступна в електронній формі та в паперовій.