Сутра 3.3 "Йога-сутр" Патанджалі

у перекладі з санскриту та з коментарем Василя Вернигори

3.3. Саме (eva) той (tad) [стан], що висвічує (nirbhāsa) тільки (mātra) об'єкт (artha) [медитації та] начебто (iva) позбавлений (śūnya) власної (sva) форми (rūpa), і є самадхі (samādhi).

Іменник "самадхі" має два основні значення на санскриті – "зібраність" і "збалансованість", і він має на увазі дзеркальний (ясний, "відполірований" попередньою практикою дхарани і дг'яни, що супроводжується пратьяхарою) зібраний (сфокусований) і збалансований (не метушливий, і без "астигматизму", тобто без нерівномірної кривизни "дзеркала") стан чітти ("дзеркала ума"). Оскільки санскритське слово "самадхі" неможливо перекласти якимось одним словом на будь-яку західну мову (як і, наприклад, слова "карма" або "сансара"), а також через виняткову важливість цього ключового аспекту вчень Патанджалі та Будди, у цій книзі воно транслітеруватиметься, а не перекладатиметься. Ті, хто бажають докладніше ознайомитися з етимологією слова "самадхі" та розгорнутим описом цього терміна можуть звернутися до глави 2.2 моєї книги "Медитація в раджа-йозі, буддизмі та з точки зору нейрофізіології: Практичний посібник".

Сутра 3.3 стає зрозумілішою під час розгляду сутр 1.43-45, і особливо першої з них. Ці сутри будуть детально розглянуті пізніше. Тут можна коротко відзначити, що при медитації самадхі на природу ума (яка є вінцем медитації на ті чи інші об'єкти), тобто відстеження і припинення думок та інших відволікань ума на все більш і більш початкових етапах їх прояву і в їх все більш і більш тонких формах, об'єкт такої медитації – ум – стає немов позбавленим власної "форми"-змісту подібно до того, як білий екран кінотеатру сам по собі, тобто у відсутності включеного кінопроектора, позбавлений змісту тих образів, які проектуються на нього. При цьому перед медитатором не стоїть завдання досліджувати природу такого очищеного від образів "екрана"-ума, оскільки, як сказано в сутрі 4.3, очищення та прояснення ума – це "інструментальна причина", яка всього лише усуває перешкоди для прояву "виробляючих причин", тобто для посилення потоку кундаліні, що відбувається природним чином при ретельному дотриманні вимог практики самадхі.

Цікаво, що в сутрах 3.3 і 1.43 повторюється фраза "начебто позбавлений власної форми" у контексті практики самадхі. Тут можна зазначити, що користувачі нейрогарнітури могли помічати різке падіння рівня медитації в ситуації, коли ум медитатора, який якийсь час знаходився в спокійному односпрямованому стані самадхі, через поступово наростаюче хвилювання (або навіть лише швидкоплинне випадкове занепокоєння) в результаті різко зісковзує в надто зосереджене загрублене відстеження свого стану, яке можна порівняти з надто грубим сторожовим зусиллям смріті-"пам'ятання".

Таке загрублення відстеження означає вихід зі стану односпрямованої зібраності, коли ум, який раніше в стані самадхі був "прозорим", немовби набуває "власної форми" у вигляді хвилювань на поверхні свого "дзеркала". Цю появу "власної форми" можна уподібнити зміні оптичних властивостей води на гребені морської хвилі, коли раніше прозора вода під впливом вихрових поривів вітру наповнюється бульбашками повітря, формуючи буруни (білі "баранчики") на поверхні моря, які на якийсь час позбавляють воду прозорості і спотворюють огляд крізь них своїми вихровими криволінійними поверхнями подібно до того, що спостерігається при астигматизмі (за наявності більш ніж однієї точки фокусування через дефект – неодноспрямованість – кришталика ока).

У новачків таке зісковзування в надмірно грубе відстеження стану ума є однією з причин, через яку вони від початку сесії медитації не можуть увійти в стан самадхі. Докладніше це питання розглянуто у розділі "Самадхі – це стан зібраності ясного безмисленого ума, а не грубого зосередження" підглави 2.2 моєї книги "Медитація в раджа-йозі, буддизмі та з точки зору нейрофізіології. Практичний посібник".

Фраза "висвічується лише об'єкт медитації" у контексті фрази "начебто позбавлений власної форми" означає задіяння всієї повноти уваги без витоку усвідомленості на щось ще. Це, у свою чергу, вказує на зникнення сторожових зусиль смріті-"пам'ятання" і сампраджняти-"пильного усвідомлення" на даному етапі практики самадхі. Тобто, фактично мова йде про досягнення другої рупа-дг'яни і вище, коли вже не потрібно виділяти частину "обчислювальних потужностей" ума на сторожові зусилля смріті та сампраджняти. Це сприяє набуттю максимально досяжної односпрямованості "пустотного" (незашумленого) ума, що, у свою чергу, забезпечує мету практики самадхі – посилення потоку кундаліні, що веде до прискорення розвитку надментальних структур надсвідомості.

Крім того, судячи із змісту цієї ("начебто позбавлений власної форми"; буквально "пустотна форма") і наступної (3.4) сутр Патанджалі, описаний у цій сутрі етап практики фактично може відповідати і просто натреновуванню утримання стану багатогодинного самадхі, а також і практиці п'яти безоб'єктних станів-"стоянок" свідомості, які в Палійському каноні називаються арупа-аятанами. У сучасному буддизмі їх часто називають джханами/дг'янами з п'ятою по дев'яту (арупа-дг'яни, або безоб'єктні дг'яни), розміщуючи їх після чотирьох рупа-дг'ян.

У арупа-дг'янах так само має місце односпрямоване зосередження, тобто практика самадхі/шаматхи, але як основний "об'єкт" зосередження виступає все та ж пустотна природа ума, тобто триває інтровертно-рекурсивний процес усунення все більш тонких відволікань та утопання ума.

Після досягнення четвертої дг'яни людина стає архатом, тобто вступає на шлях прояву надсвідомості у своїй свідомості. Надсвідомості невід'ємно властиві надздібності-сіддхи. Архати вже здатні творити чудеса, хоча ця здатність у них тільки починає проявлятися, удосконалюючись у міру досягнення чергових арупа-аятан.

У цій сутрі йдеться про безпосереднє усвідомлення, про чисту медитацію, коли ум у стані найчистішої шаматхи вже не є перешкодою на шляху світла надсвідомості. Більше того, на цьому етапі ум-манас уже не є єдиним доступним людині когнітивним інструментом. Енергія надсвідомості, здобута в стані самадхі/шаматхи, забезпечує прояв нових когнітивних інструментів свідомості, тобто надкогнітивних інструментів надсвідомості – віджнянамайя-коша/буддхі і, що важливіше, анандамайя-коша/самбхогакая.

П'ята арупа-аятана називається ніродха-самапатті (nirodha samāpatti). У Палійському каноні слово "самапатті" зазвичай використовується як синонім терміна "самадхі", оскільки в ті часи ті чи інші терміни ще не стали загальноприйнятими, і термін "самадхі" ще не потіснив і не витіснив інші схожі терміни. Слово "ніродха" у назві п'ятої арупа-аятани зазвичай перекладається як "припинення" або "повне приборкання". У сучасному буддизмі "ніродха-самапатті" традиційно перекладають як "припинення сприйняття, відчуттів та усвідомлення" та "повне припинення хвилювань дхармо-часток".

Тут можна згадати, що в сучасному буддизмі вже практично втрачено початковий зміст термінів "вітарка" і "вічара" у якості аспектів першої рупа-дг'яни, які в часи Будди відповідали сторожовим зусиллям "смріті" і "сампраджнята" відповідно (зараз буддистами у якості їх тлумачення висуваються всілякі хитромудрі концепції на кшталт "саморозгортання думки").

З контексту описів чотирьох дг'ян і п'яти арупа-аятан випливає, що ніродха-самапатті означає доведення практики самадхі до максимального приборкання/припинення навіть найтонших відволікань та утопання ума. Іншими словами, ніродха-самапатті – це досягнення найтоншого та найвищого стану самадхі/шаматхи з його максимальним енергетичним ефектом, що забезпечує максимально швидке досягнення найвищого ступеня надсвідомості. Досягнення п'ятої арупа-аятани фактично означає досягнення буддовості (свідомості будди).

У контексті значення сутр 3.2-4, в сутрі 3.3 Патанджалі говорить не так про практику самадхі від початку до кінця, скільки про кінцевий етап практики самадхі – практику самадхі при досягненні арупа-аятан, і особливо п'ятої арупа-аятани. Досягнення цього етапу практики, тобто її результату, дозволяє Патанджалі перейти до подальшого опису, що стосується застосування досягнутого найвищого рівня розвитку свідомості, тобто надсвідомості.

Окремо можна відзначити, що виділення дхарани (описаної лише в одній короткій сутрі) в окрему частину восьмичастинної йоги виглядає дещо надлишковим (як і виділення асани – "сидячої пози" для практики самадхі). І хоча стадія дхарани дійсно має місце на початку кожної сесії медитації самадхі/шаматхи (під час вольової зупинки потоку думок за наявності зібраності та ясності ума), тим не менш, у тих медитаторів, які здатні перебувати в стані справжньої медитації самадхі хоча б протягом хвилини, стан дхарани-зосередження прослизається за частки секунди на самому початку сесії медитації.

До речі, те саме можна сказати і про стан дг'яни з сутри 3.2 – він також прослизається досвідченим медитатором за частки секунди власне у момент вольового припинення потоку думок відразу після дхарани-зосередження ума на ідеї практики медитації.

Дг'яна – це свого роду нестійке самадхі, коли думки ще можуть випадково прослизати через неповний ступінь контролю ума, поряд з періодичною втратою зібраності ума через все той же неповний ступінь його контролю. Але якщо медитатор вже натренував своє вміння (або, іншими словами, довів енергетичне накачування) перебувати в стані йогівського самадхі хоча б протягом кількох хвилин, то на початку сесії медитації власне фаза дг'яни триватиме у нього всього лише частки секунди відразу ж після такої ж швидкоплинної фази дхарани.

Якщо у медитатора-початківця немає особливих проблем з зосередженням на кшталт СДУГ (синдрому дефіциту уваги і гіперактивності), і якщо він здатний зосереджуватися на будь-якій одній задачі на кшталт читання будь-якого (навіть не дуже цікавого) тексту протягом хоча б декількох хвилин поспіль, то немає сенсу городити город із окремої практики дхарани, місяцями або навіть роками займаючись окремими вправами зосередження, так і не переходячи за цей час до власне практики медитації самадхі/шаматхи, до якої людина насправді вже готова.

Справа в тому, що медитація самадхі/шаматха – це не груба концентрація, і це докладно описано в розділі "Самадхі – це стан зібраності ясного безмисленого ума, а не грубого зосередження" підглави 2.2 моєї книги "Медитація в раджа-йозі, буддизмі та з точки зору нейрофізіології: Практичний посібник". Саме практика самадхі (а не концентрації) становить суть і ключовий метод прискореного саморозвитку у вченнях Патанджалі та Будди. У той час як практика дхарани може бути найрізноманітнішою (наприклад, безперервно дивитися на одну точку, але при цьому думати чи навіть говорити), рекомендується ще на самому початку вибрати як метод тренування зосередження утримання стану безмислення, щоб одночасно з цим почати і практику медитації – дг'яни і наступного йогівського самадхі.

Підсумовуючи вищесказане, можна відзначити, що виділення настільки слабо описаних у тексті "Йога-сутр" пратьяхари, дхарани і дг'яни в окремі частини восьмичастинної йоги можна пояснити тим, що вони є все ж таки необхідними аспектами при практиці самадхі, будучи еквівалентами сампраджняти, екаграти та смріті в буддизмі. І в такому випадку вони є саме аспектами, тобто частинами практики йогівського самадхі, а не його щаблями. І саме як до частин – а не як до ступенів – йоги Патанджалі ставляться до них і зараз. І це ще один аргумент на користь того, що вони складають сукупну (агрегатну) структуру методу психопрактики під назвою самадхі, не будучи окремо практикуємими психотехніками або психопрактиками.

     Переклад "Йога-сутр" з санскриту та коментарі: Василь Вернигора, 2025 р.

     Повна версія книги "Істинна практична суть «Йога-сутр» Патанджалі" з усіма коментарями та роз'ясненнями доступна в електронній формі та в паперовій.

     Поради та відповіді на запитання з практики медитації: https://www.patreon.com/vas108.

     Переклад "Йога-сутр" на англійську з послівним оригінальним санскритським текстом у романському записі: https://www.amazon.com/dp/B0G6GT6M8B.