Частина 1 опису суті пранаями в практиці самадхі
у сутрах 2.49-53 та 1.41 "Йога-сутр" Патанджалі
у перекладі з санскриту та з коментарем Василя Вернигори
2.49. Коли це (tasmin) здійснено (sati), [слідує] пранаяма (prāṇāyāma), [яка] є призупиненням (viccheda) потоку (gati) вдиху (śvāsa) і видиху (praśvāsa).
2.50. Зовнішній (bāhya), внутрішній (ābhyantara) і нерухомий (stambha) прояви (vṛtti) [пранаями] спостерігаються (paridṛṣṭa) відповідно до простору (deśa), часу (kāla) і числа (saṅkhyā), [коли вона завдяки практиці стає] тривалою (dīrgha) та тонкою (sūkṣma, у тонкому вигляді).
2.51. Четвертий (caturtha) [вид пранаями] виходить за межі (ākṣepī) сфери впливу (viṣaya) зовнішніх (bāhya) і внутрішніх (ābhyantara) [проявів].
2.52. Завдяки цьому (tatas) завіса (āvaraṇa) над всепронизуючим сяйвом (prakāśa, Пракаша) минає (kṣīyate, "слабшає", "зникає").
2.53. Таким чином (ca) ум (manas) стає придатним (yogyatā) для дхаран (dhāraṇāsu, для практик зосередження).
Текст цих сутр також виглядає непослідовним, і мова не тільки про те, що пранаяма тут докладно розглядається після сутр 2.45 і 2.47-48, в яких йдеться про самадхі і один із результатів його вже начебто завершеної практики (2.48).
Саме слово "пранаяма" (prāṇāyāma) у сучасному санскриті означає "стримування прани" або "контроль над праною".
При цьому слово "яма" (yāma, याम, yAma) з довгою першою голосною "а" – це санскритський технічний термін, який відповідає 3 годинам (1/8 частини доби) і використовується в літературі з расашастри (медичної "алхімії"*) у таких текстах, як "Расапракашасудхакара" (Rasaprakāśa-sudhākara, який написав у XIII столітті Яшодхара Бхатта) та "Расаратна-самуччая" (Rasaratna-samuccaya, який написав Ваґбхата Ачар'я приблизно в XIII-XVI століттях). Тут можна відзначити, що в імені бога Ями – бога смерті, а також у назві першої частини восьмичастинної йоги в санскритському слові яма (yama, यम, "контроль", "самоконтроль") обидві голосні "а" короткі.
* Також тут можна мимохідь відзначити, що справжня алхімія, захована за алегоричними описами алхіміків, що пізніше стали карго-культами, могла ґрунтуватися на досягненні тригодинної тривалості самадхі, а не на бульйонах із змій (які могли символізувати кундаліні) і небезпечних хімічних експериментах зі ртуттю, які могли лише символізувати досягаєму практикою самадхі підвищену податливість/плинність ума (kāya-mudutā).
Окремо можна звернути увагу, що в санскритському слові пранаяма (prāṇāyāma) друга голосна "а" довга, хоча в окремому санскритському слові "прана" (प्राण, prāṇa) друга голосна "а" є короткою. Довга "а" може утворюватися при злитті (за санскритським правилом са́ндгі) короткої "а" і довгої "а" ("ā"), і докладніше це буде розглянуто у розділі з оглядом сутри 1.17, де це має ключове значення для відновлення первісного змісту тієї сутри. Тут же коротко можна помітити, що довга "а" на початку слова (на відміну від короткої "а" там же, яка означає заперечення) може надавати йому значення "повністю", "повсюди навколо", "наповнений", а також передавати значення прийменника "до". Таким чином, якщо відновити вихідні частини санскритського слова prāṇāyāma до prāṇa-āyāma, що не суперечить правилам санскриту, то дане санскритське слово можна трактувати як "рух енергії (прани), тривалість якого доведена до трьох годин/повні три години".
У "Ламрімі" ("етапи шляху" тибетською мовою; це текстуальна форма керівництва до ступенів шляху до повного просвітлення відповідно до вчення Будди, поширена серед тибетських буддистів) вчителя тибетського буддизму Цонкапи (1357-1419) в контексті визначення "досягнутої" шаматхи говориться, що необхідно довести тривалість перебування у стані шаматхи/самадхі до трьох годин. Докладний розбір цього питання наведено в підглаві 3.1.7 "Про виняткову важливість шаматхи, тригодинну тривалість досягнутої шаматхи і ментальні та фізіологічні ефекти, що її супроводжують" моєї книги "Медитація в раджа-йозі, буддизмі та з точки зору нейрофізіології: Практичний посібник".
Збіг, з одного боку, тригодинної тривалості "досягнутої" шаматхи/самадхі, яка дозволяє за умови продовження щоденної практики незабаром входити в рупа-дг'яни аж до четвертої, в якій повністю зупиняється фізичне дихання завдяки його повному заміщенню пранічним диханням, що активізується при ретельному дотриманні медитатором вимог самадхі/шаматхи, і, з іншого боку, тригодинної тривалості пранічного дихання, тобто пранаями ("трьохгодинної прани"), в "Йога-сутрах", вказує на те, що в сутрах 2.49-52 йдеться саме про енергетичний – пранічний – ефект, що виникає при доведенні тривалості справжнього самадхі до 3 годин. Не просто тригодинного сидіння на килимку для медитації, а саме перебування в стані самадхі, тобто при утримуванні ума ясним і зібраним без жодної думки та зміни фокусу уваги протягом 3 годин та довше.
Після вищевикладеного сутру 2.49 можна перекласти так:
2.49. Коли це здійснено, тобто коли досягнута як мінімум друга рупа-дг'яна (це випливає з сутр 2.47-48), тоді сильний безперервний потік прани (кундаліні) триває протягом 3 годин (і довше) під час практики самадхі (звичайно ж, такої ж тривалості). Під час такої практики самадхі зупиняється потік вдиху та видиху, тобто досягається четверта рупа-дг'яна (а також далі й арупа-аятани).
Таким чином, якщо припустити, що сутри 2.47-49 були написані одним автором, то сутра 2.49 "ретроспективно" ("коли це здійснено", tasmin-sati) і додатково, з "технологічно"-пранічної точки зору процесу медитації, роз'яснює те, що вже описано в двох попередніх сутрах.
Зовнішній прояв пранаями можна тлумачити подвійно. Це може бути керування фізичним диханням, якщо говорити про сучасне тлумачення пранаями. Або ж йдеться про призупинку фізичного дихання (коли "призупиняється потік вдиху і видиху"), якщо говорити про природний енергетичний ефект, що виникає при практиці самадхі. Цей ефект веде до настільки значної активізації пранічного дихання, тобто "пранаями", що воно починає замінювати фізичне, і тоді потреба у фізичному диханні знижується або навіть зникає зовсім на час перебування у стані справжнього самадхі. Зважаючи на все, таке тлумачення і є суттю пранаями в контексті первісного значення сутр 2.49-52.
Якщо ґрунтуватися на другій версії тлумачення терміна "пранаяма", то в сутрі 2.50 під "зовнішнім", "внутрішнім" та "нерухомим" мається на увазі не видих, вдих і зупинення фізичного дихання, а різні рівні активізації та контролю прани.
Вираз "внутрішній прояв пранаями" може вказувати на поступове поліпшення якості пранічного дихання, що веде до збільшення глибини та тривалості припинення фізичного дихання. Якщо при початковій практиці самадхі потреба у фізичному диханні просто трохи знижується (але ще не зникає повністю), то, в міру поступового поліпшення практики, ця потреба може майже зникати, коли медитатору деякий час буде достатньо поверхневого дихання. Також це супроводжується збільшенням контролю над рухом пран – енергій людської істоти – у пранамайя-коші, другій оболонці людської істоти з п'яти (панча-коша). Таке посилення руху пран може призводити, наприклад, до лікування деяких хвороб. Подібно до того, як двовимірна площина має свої координати також і в навколишньому по відношенню до неї тривимірному просторі, так і фізичне тіло, вкладене як "матрьошка" в простір більшої мірності, може бути одержувачем прани з тонкого простору з мірністю більше трьох.
Цікаво, що санскритське слово "стамбха" ("stambha") із сутри 2.50, яке в даному контексті прийнято перекладати як "нерухомий", буквально означає "колонна" або "стовп". Вибір саме цієї лексеми може вказувати на те, що при збільшенні тривалості самадхі до 3 годин з поліпшенням його якості потік прани посилюється настільки, що його при цьому можна порівнювати з масивною колоною. Така "колона" може бути алегорією на енергію кундаліні, потік якої по сушумні вздовж хребетного стовпа стає неймовірно сильним під час практики справжнього багатогодинного самадхі.
"Нерухома" пранаяма, якщо тут йдеться про повне призупинення фізичного дихання, може відповідати входженню в четверту рупа-дг'яну, коли усуваються навіть мінімальні хвилювання/збурення чітти ("дзеркала" ума), коли вона (тобто стан ума-манаса) стає когерентною і немов нерухомою. Про можливість повного призупинення фізичного дихання при входженні в четверту рупа-дг'яну йдеться в буддійському тексті "Рахогата-сутта" ("Самотній"), Сам'ютта-нікая 36.11. При такому значному посиленні потоків енергій (пран) медитатора відбувається повне заміщення фізичного дихання пранічним під час практики самадхі, і це є найдостовірнішим підтвердженням її правильності.
У сутрі 2.50 йдеться про поступовий перехід від фізичного дихання до пранічного, коли в міру покращення практики самадхі природна затримка дихання стає більш тривалою – "відповідно до часу та числа". Рух прани і управління нею стає все більш витонченим, коли він активізується в "просторі" дедалі більшої мірності/"числа", тобто досягаються дедалі більш витончені рівні прояву прани.
Досягнення четвертої рупа-дг'яни, яка саме і супроводжується повним призупиненням фізичного дихання, тобто "нерухомою" пранаямою, означає досягнення щабля архату, тобто почавшийся процес безпосереднього розвитку надсвідомості. Це ключовий, "квантовий" перехід свідомості з рівня звичайної людини з його єдиним когнітивним інструментом у вигляді ума-манаса на принципово новий рівень розвиненої надсвідомості з його універсальними можливостями ясновидячого отримання будь-яких знань (завдяки розвитку віджнянамайя-коші/буддхі) та універсальними можливостями впливу на навколишній простір (завдяки розвитку анандамайя-коші/самбхогакаї). Такий розвиток, що досягається практикою самадхі, і становить мету вчень Патанджалі та Будди. Жодними асанами та філософськими дебатами, дуже популярними серед тих, хто називають себе йогами та буддистами відповідно, саме ця мета не досягається.
Четвертий прояв пранаями, про який йдеться у сутрі 2.51, за будь-якого тлумачення суті та методу пранаями явно виходить за межі фізичних процесів дихання. З урахуванням змісту наступної сутри 2.52, що спирається на зміст даної сутри, в сутрі 2.51 описуються стани, властиві входженню в буддійські арупа-аятани – позамежні надсвідомі "стоянки свідомості", які досягаються архатом (медитатором, який вже досяг четвертої рупа-дг'яни) при подальшому продовженні практики самадхі/шаматхи.
Сутра 2.52 доповнює попередню, підтверджуючи нефізичну природу такої пранаями, пов'язаної з рухами внутрішнього світла (енергії). Така активація (посилення) енергетичного потоку відбувається саме як природний "побічний" ефект практики самадхі/шаматхи. Під "завісою, що приховує всепронизуюче сяйво", тут маються на увазі оболонки-коші людської істоти, і в першу чергу це ум-манас (маномайя-коша), коли в результаті розвитку надсвідомості він перестає бути "вершиною" когнітивних здібностей людини. Самосяючий Атман знаходиться "вище" (у просторі більшої мірності) всіх оболонок-кош, включаючи і анандамайя-кошу.
Переклад "Йога-сутр" з санскриту та коментарі: Василь Вернигора, 2025 р.
Повна версія книги "Справжня практична суть «Йога-сутр» Патанджалі" з усіма коментарями та роз'ясненнями доступна в електронній формі та в паперовій.
Поради та відповіді на запитання з практики медитації: https://www.patreon.com/vas108.
Переклад "Йога-сутр" на англійську з послівним оригінальним санскритським текстом у романському записі: https://www.amazon.com/dp/B0G6GT6M8B.
|
|