Сутра 2.54 "Йога-сутр" Патанджалі

у перекладі з санскриту та з коментарем Василя Вернигори

Наступні розглянуті 6 сутр – 2.54 і 3.1-5 – так само важливі, як і сутра 1.2. Перші три з них – сутри 2.54, 3.1 і 3.2 – можна розглядати і як опис буквальних трьох щаблів практики йоги-медитації, і як опис агрегатної (сукупної) структури її практики у вигляді трьох аспектів, коли кожен з них виходить на передній план на різних етапах і в різні моменти.

У першому випадку йдеться про поширене тлумачення цих трьох сутр, що описують пратьяхару, дхарану і дг'яну з йогівської точки зору, і воно буде представлено на початку коментування кожної з них.

У другому випадку їх можна розглянути з позиції буддійської практики шаматхи з її аспектами сампраджняти, екаграти і смріті відповідно. Цікаво, що наголос більшості коментаторів на те, що йога Патанджалі складається з восьми частин (тобто що вона восьмичастинна), а не з восьми ступенів, виступає на захист швидше другого випадку тлумачення цих трьох сутр.

2.54. Відстороненість (pratyāhāra) є те, завдяки чому (iva) почуття (indriyāṇām) не входять у контакт (asamprayoge) зі своїми (sva) об'єктами (viṣaya), бо слідують (anukāraḥ) сутнісній (власній) (sva) природі (rūpa) стану ума (cittasya).

З цієї п'ятої частини (або ступеня) восьмичастинної йоги у Патанджалі починається опис власне психотехніки взяття під контроль ума-манаса, що відкриває можливість набуття витонченої енергії/світла від найвищого аспекту свідомості (самосяючого Атмана) для вибудовування/прояснення/просвітлення структур надсвідомості людської душі.

Після оформлення хатха-йоги у вигляді окремого вчення в період з XV-XVII століть останні чотири частини йоги Патанджалі отримали нову назву – раджа-йога. Таким чином, термін "раджа-йога" є ретронімом, введеним у вживання для встановлення відмінності заснованої на "Йога-сутрах" школи від нового вчення – хатха-йоги, орієнтованої на тілесні вправи.

У різних авторитетних текстах індуїзму та йоги наводиться образне порівняння пратьяхари з черепахою, що втягує свої члени. Але це порівняння описує результат пратьяхари, а не її метод (наведений у сутрі 3.1) чи техніку (наведену у сутрі 1.2). Це порівняння з вірша 2.58 "Бхагавад-гіти" (також воно міститься в строфі 1.33 "Йога-рахасьї" Даттатреї, 140-й строфі "Йога-таттва-упанішади", 3-й строфі "Кшуріка-упанішади" і в інших менш відомих текстах та коментарях), і його немає в "Йога-сутрах".

В'яса (або, швидше, невідомий коментатор, який жив набагато пізніше легендарного Ведав'яси часів Крішни, але, як це нерідко буває з авторством індуїстських текстів, взяв цей псевдонім для надання своєму коментарю більшої авторитетності) у коментарі ("Вьяса-бхашья") до наступної сутри 2.55 ("з цього, тобто пратьяхарою, виникає довершене підпорядкування органів чуття") "Йога-сутр" пише: "Дехто вважає, що відсутність пристрасного потягу [до об'єктів] – звуку і т. д. – це і є підпорядкування, або контроль, органів почуттів… Джайгішав'я, однак, каже, [що підпорядкування органів чуття] – це усього лиш відсутність чуттєвого сприйняття внаслідок концентрації свідомості на одній точці (тобто внаслідок перенесення уваги від об'єктів почуттів на щось інше)… Тому йоги не потребують застосування інших засобів (крім медитації), що вимагають [певних] зусиль, на зразок підпорядкування інших органів чуття".

У сутрі 2.54 "Йога-сутр" йдеться про направлення уваги ума на процес медитації самадхі – "слідують сутнісній природі стану ума", тобто йде рекурсивне відстеження все більш тонких хвилювань ума, а не грубі спроби відсторонитися від зовнішніх об'єктів почуттів з їхніми сприйняттями. З "Йога-таттва-упанішади": "140. Практикуючи йогу, людина досягає Вищого Стану. Як черепаха втягує всі кінцівки в панцир, так нехай і йогін під час пранаями концентрується на Атмані". Іншими словами, у процесі практики медитації має місце перенесення уваги на рекурсивне відстеження дедалі більш тонких хвилювань на дзеркалі ума для їх усунення та для подальшого переходу до дослідження наступних оболонок панча-коші. Розвиток, розпізнавання та залучення цих наступних оболонок (структур надсвідомості) стає можливим у процесі багаторічної практики самадхі/шаматхи завдяки її природному енергетичному ефекту, що і становить суть вчень Патанджалі та Будди.

Окремо слід відзначити широкий простір смислів та багатогранність можливостей застосування пратьяхари в йозі. Пратьяхара – це не тільки короткочасне зусилля усунення ума від усіх відволікань на самому початку сесії самадхі. Фактично вона застосовується і для регулярного усунення від виникаючих відволікань, в основному думок, в процесі сесії медитації, бо кожне відволікання фактично означає вихід зі стану самадхі і, потім, початок фактично нової сесії після відсторонення чергового відволікання. Також пратьяхара використовується навіть поза контекстом практики самадхі в якості елемента тренування з приборкання ума для його усунення від всіляких емоційних і мислених відволікань при знаходженні в обстановці, що сприяє розсіюванню уваги (наприклад, у транспорті або іншому людному місці), щоб не витрачати енергію зайвий раз на низку відволікань, що позитивно позначатиметься на результативності наступних сесій медитації.

Додаткове тлумачення сутри 2.54 буде наведено у коментарі до сутри 3.2.

     Переклад "Йога-сутр" з санскриту та коментарі: Василь Вернигора, 2025 р.

     Повна версія книги "Істинна практична суть «Йога-сутр» Патанджалі" з усіма коментарями та роз'ясненнями доступна в електронній формі та в паперовій.

     Поради та відповіді на запитання з практики медитації: https://www.patreon.com/vas108.

     Переклад "Йога-сутр" на англійську з послівним оригінальним санскритським текстом у романському записі: https://www.amazon.com/dp/B0G6GT6M8B.