Частина 4 коментаря до сутри 3.4 "Йога-сутр" Патанджалі

у перекладі з санскриту та з коментарем Василя Вернигори

3.4. Три (traya, тобто дхарана, дг'яна і самадхі) взяті всі разом/завершені (ekatra) [дають (дозволяють здобути можливість отримувати)] ясновидяче прозріння (saṁyama, сам'яма) [в сутність будь-якого об'єкта].

Самьяма в "Йога-сутрах" є синонімом того, що Будда в Палійському каноні назвав віпассаною (на палі; "віпаш'яна" на санскриті, буквально "про-зріння"), тобто ясновидячим прозрінням у суть речей. У Будди в Палійському каноні віпассана-прозріння є не окремою психотехнікою чи психопрактикою, а лише застосуванням нових надкогнітивних здібностей, набутих завдяки натренуванню 3-годинної самадхі/шаматхи та її багатогодинній щоденній багаторічній практиці. Віпаш'яна застосовується у "прикладних" цілях набуття праджні-мудрості, оскільки це універсальний ясновидячий спосіб отримання практично будь-яких відомостей та знань.

В даний час термін "сам'яма" (saṃyama, saṃ-yama) перекладається з санскриту як "утримання разом", "зв'язування", "збирання" або "об'єднання".

При цьому, як уже було показано в підглаві 3.3 моєї книги "Медитація в раджа-йозі, буддизмі та з точки зору нейрофізіології: Практичний посібник", сам термін "сам'яма" швидше за все є адаптованою або спотвореною назвою дев'ятого ступеня Шляхетного десяткового (не плутати з вісімковим); знання") шляху буддизму – "самджана" (saṃjāna; "правильне знання") на буддійському гібридному санскриті, "самманяна" (sammāñāṇa; "правильне знання") на палі та "сам'яг-джняна" (samyag-jñāna; "правильне знання") на сучасному санскриті.

Взаємна заміна букв "j" і "y", "b" і "v", а також "n" і "m" мають місце щодо різних слів, запозичених індійськими мовами із санскриту. Як один з подібних прикладів можна навести появу назви індійської касти джогів (jogi) шляхом заміни літери "y" на "j" внаслідок спотворення вимови запозиченого із санскриту слова "yogi", що означає йогіна. При цьому і зараз для позначення представників цієї касти використовується не лише назва "джогі", а й "йоги", "джуги", "натхи" та інші, що не залишає сумнівів щодо походження цього слова.

Слід зазначити, що буддійський гібридний санскрит є таким самим похідним від санскриту, як і багато індійських мов, включаючи, наприклад, хінді. Буддійський гібридний санскрит оформився в IV столітті, коли мало місце найбільше взаємопроникнення вчень йоги та буддизму. У більшості випадків, де буддійський гібридний санскрит відрізняється від санскриту, він ближчий до палі або взагалі збігається з ним.

І навіть сам санскрит зазнав значних змін з часів написання Вед. При цьому сучасна версія буддійського гібридного санскриту, що дійшла до нас, не відображає всіх змін, через які пройшла ця версія мови протягом своєї історії становлення та розвитку в процесі запозичення буддистами санскритських текстів, включаючи і йогівські. І цей процес йшов в обидві сторони – індійські йоги також активно вивчали буддійські вчення та запозичували буддійські практики.

Сходознавець Євген Торчинов давав наступний опис буддійських махасіддхів, подібних до Міларепи: "В образах махасіддхів (Наропа, Тілопа, Марпа та ін.) багато гротескного, юродствуючого, часом шокуючого пересічного обивателя з його розхожими уявленнями про святість і благочестя. Це були насамперед практики, йогіни, яких цікавило саме якнайшвидше досягнення релігійної мети, а не схоластичні тонкощі інтерпретації дхарми (буддизму) і нескінченні дискусії про них у монастирських центрах, що стали самоціллю… Не маючи догматичних упереджень, вони вільно спілкувалися з такими ж, як і вони, індуїстськими йогінами, які знехтували обмеження брахманської ортодоксії, що призводило до необмеженого обміну ідеями та методами йогічної практики".

Процес запозичення слів з інших мов та змін їх написань та значень у межах однієї й тієї ж мови відбувається досить швидко у будь-якій мові. Наприклад, англійська мова Шекспіра вкрай незвична і навіть малозрозуміла сучасному носію англійської мови, хоча за останні 4 століття англійська весь час залишалася мовою спілкування основної частини досить великого населення Англії.

Таким чином, не тільки місце на шляху практики, а й назва сам'ями так чи інакше збігається з тим місцем на шляху практики в Шляхетному десятковому шляху буддизму, якому відповідає віпаш'яна. Щоправда, в буддизмі дев'ята ступінь означає результат, отримуємий у вигляді застосування віпаш'яни, тоді як у "Йога-сутрах" сам'яма означає власне застосування нових надкогнітивних здібностей, тобто застосування віпаш'яни.

Окремо можна відзначити, що жодними міркуваннями, залишаючись у своєму розвитку на рівні ума-манаса, неможливо досягти тих чудових результатів, які описуються в більш ніж тридцяти сутрах третьої глави "Йога-сутр" при описі застосування сам'ям щодо тих чи інших цілей та об'єктів.

Важливо, що у контексті десяткової версії Шляхетного буддійського шляху виконання самджани/самманяни/сам'ягджняни стає можливим лише після повного оволодіння самадхі/шаматхою. Також і виконання сам'ями стає можливим лише після повного оволодіння психотехнікою самадхі. При цьому в "Йога-сутрах" не стали виділяти сам'яму в окрему, дев'яту ступінь йоги, так само як і не стали ставити її одночасно з самадхі на восьму ступінь восьмичастинної йоги у сутрі 2.29. Пов'язано це з тим, що самадхі – це те, що потрібно практикувати для розвитку надсвідомості, а сам'яма – всього лише результат такої завершеної практики (і тому вона не може ставитися на той самий ступінь, що і самадхі), оскільки сам'яма виконується надсвідомістю настільки ж природно, легко і швидко, наскільки звичайному уму-манасу природно та звично думати.

Цікаво, що навіть у розширеній десятковій версії буддійського шляху віпаш'яні все одно не знайшлося місця. Особливо показово те, що результат віпаш'яни – "правильне знання" – отримав своє місце в розширеній версії шляху, а її самої в ньому немає. Якби віпаш'яна була окремою психотехнікою, яку потрібно було б якось окремо практикувати, то – як мінімум у десятковій версії шляху – вона мала б бути як окремий ступінь, гіпотетично розташувавшись між ступенями "правильне самадхі" і "правильне знання". Але її там немає, як її немає і у вісімковій версії шляху.

Це не може не вказувати на те, що віпаш'яна – це не психотехніка і не психопрактика з точки зору вчення Будди і раннього буддизму, який показав свою найвищу ефективність за всю 2500-річну історію буддизму, якщо оцінювати її за кількістю архатів і бодхісатв, що з'являлися в різні її періоди. Віпаш'яна – це лише нова здатність, природний результат повноцінної практики шаматхи, а не якась психотехніка чи практика, що потребує специфічної методики її виконання. Відсутність віпаш'яни навіть у розширеній десятковій версії шляху, в якій є щаблі і до самадхі, і після нього, не може не вказувати на те, що якоїсь специфічної окремої психотехніки або психопрактики під назвою "віпаш'яна" з точки зору Будди просто не існувало. Віпаш'яна у якості ясновидячого прозріння – це така ж природна властивість надсвідомості, як і властивість ума-манаса думати. Усе це так само стосується і сам'ями.

     Переклад "Йога-сутр" з санскриту та коментарі: Василь Вернигора, 2025 р.

     Повна версія книги "Істинна практична суть «Йога-сутр» Патанджалі" з усіма коментарями та роз'ясненнями доступна в електронній формі та в паперовій.

     Поради та відповіді на запитання з практики медитації: https://www.patreon.com/vas108.

     Переклад "Йога-сутр" на англійську з послівним оригінальним санскритським текстом у романському записі: https://www.amazon.com/dp/B0G6GT6M8B.