Сутра 3.1 "Йога-сутр" Патанджалі

у перекладі з санскриту та з коментарем Василя Вернигори

3.1. Зібраність (dhāraṇā, зосередженість) – це непохитна (bandha) односпрямованість (deśa, "місце") "дзеркала" (подібно до дзеркала або лінзи телескопа) ума (cittasya).

Патанджалі використовує слово "деща" ("deśa"), яке буквально означає "[будь-яке окреме] місце", і це найважливіше слово для розуміння цієї сутри. Використання цього слова обумовлено тим, що об'єктом непохитної уваги ума може бути не лише окрема точка на стіні, а й, наприклад, процес начебто "безоб'єктного" утримання ума як від появи відволікань, так і від втрати зібраності (від утопання ума).

Слово "дхарана" (dhāraṇā, धारणा) походить від санскритського кореня "dhṛ" (धृ), що означає "тримати", "підтримувати" або "зберігати". Суфікс "-ana" (ana) використовується для утворення іменника, що вказує на дію чи інструмент дієслова, тобто "утримання". Закінчення "-ā" (ā) у слові "dhāraṇā" утворює іменник жіночого роду, який часто використовується в контексті зосередження/фіксації, буквально означаючи "утримування" (процес утримання). Таким чином, слово "дхарана" (dhāraṇā) – це іменник жіночого роду, який зазвичай перекладається як "концентрація", "фіксація" або "непохитність", що означає дію – "утримування" фіксації ума на якомусь одному певному об'єкті.

З урахуванням докладного аналізу значення слова "дхарана" сутру 3.1 можна перекласти так:

3.1. Утримування (dhāraṇā) непохитно (bandha) на [одному] місці (deśa) уваги/активності ума (cittasya).

У такому тлумаченні сутра 3.1 виглядає недомовленою. Це можна пояснити подвійно. Перший варіант пояснення передбачає, що цю сутру слід сприймати не як самостійний вислів, а лише як частину абзацу, що складається з перших трьох сутр третьої глави. Але навіть у цьому випадку деяка недомовленість і непослідовність викладу цієї сутри все ж таки залишається, і пояснити її можна хіба що тим, що вона є тезовим записом одних тільки ключових (опорних) слів при швидкому записі багатослівної лекції. Не слід забувати, що первісна версія тексту Патанджалі – це сутри-афоризми, які відрізняються граничною стислістю викладення розглядаємих питань.

Другий варіант пояснення недомовленості цієї сутри має на увазі, що більш рання версія її тексту (з описом односпрямованого зосередження ума) була відредагована одним з пізніх "співавторів" у той час, коли слово "дхарана" вже набуло нового значення – як назва окремої психопрактики та частини/ступеня восьмичастинної йоги при додаванні цієї концепції восьмичастинної йоги в текст "Йога-сутр". Сліди багаторазового редагування тексту "Йога-сутр", включаючи порушення послідовності викладу (це буде розглянуто пізніше), очевидні під час ретельного дослідження його оригіналу на санскриті.

Примітно, що значення слова "дхарана" у контексті змісту сутри 3.1 фактично збігається зі значенням санскритського слова "екаграта" (ekāgratā, एकाग्रता), яке означає головний метод практики вчення Будди – утримування односпрямованого зосередження ума. Таке зосередження означає утримання ума на одній точці або задачі (зазвичай це завдання розпізнавання все більш тонких відволікань ума з метою їх усунення) без будь-яких відволікань на щось інше. Це утримування односпрямованого зосередження ума, згодом, завдяки природно виникаючому при цьому енергетичному ефекту (підйому кундаліні), призводить до входження в рупа-джхани і арупа-аятани в процесі розвитку надментальних структур надсвідомості.

Під час практики йоги, якщо розглядати цю практику у вигляді щаблів дхарани, дг'яни і самадхі, важлива саме непохитність ясного ума, яка природним чином забезпечує посилення потоку кундаліні. У той час як практика просунутих щаблів самадхі дозволяє відстежити цей однозначно існуючий взаємозв'язок, пояснити його можна хіба що аналогіями. Наприклад, вітер хвилювань (врітті) може нагадувати пил і пісок, що піднімаються вітром і породжують пильні та піщані бурі, які затуляють світло сонця (самосяючого Атмана). Або ж, щоб краплі амріти витекли зі стінок глечика, необхідно утримувати його в нерухомому вертикальному положенні, а не повертати його нестримно безладним чином, коли краплі на стінках будуть весь час прямувати в різні боки. На початку практики "потік" кундаліні настільки слабкий, що його можна порівняти хіба що з рухом одиночної краплі. І лише святі рівня Васіштхи та Будди змогли "розгойдати" і посилити цей потік настільки значущо, що він став справді "повноводним".

У цій сутрі йдеться про суть практики самадхі/шаматхи, як і в сутрі 1.2. На відміну від опису вимог (у сутрі 1.2) та результату практики самадхі/шаматхи, тут наводиться опис головного методу такої практики, тобто про утримання ума спрямованим тільки на щось одне. З урахуванням особливостей улаштування ума така методика дозволяє найбільш гарантовано досягати стану самадхі/шаматхи і, головне, довго перебувати в ньому. Ум може бути як спрямованим на певну точку (наприклад, на стіні перед медитатором), так і на безоб'єктні категорії, включаючи власне стан ума без думок з метою досягнення все більш і більш витонченого стану несхвильованості і зібраності ума за допомогою інтровертно-рекурсивного процесу виявлення та угамовування все більш і більш тонких версій відволікань та утопання ума.

Односпрямованість означає несхвильованість ума, зокрема й відсутність думок (тільки щось "одне"; відсутність метань і зміни "точки фокусу" ума), коли увагу ясного зібраного ("спрямованого", а не пасивного чи розслабленого; і при цьому без грубої напруженої концентрації, тобто просто "спрямованого" на той чи інший об'єкт) ума стійко спрямовано лише на якусь одну точку чи об'єкт.

Також тут можна мимохідь відзначити, що зосередження на диханні допомагає заспокоювати ум на початкових (або, швидше, підготовчих) етапах практики самадхі/шаматхи, але суто технічно воно не є буквально "односпрямованим" через неоднорідність і динамічну розподіленість у просторі процесів, пов'язаних з процесами дихання. Іншими словами, зосередження на диханні не буде забезпечувати максимальних енергетичних результатів медитації через свої неминучі методологічні недоліки, і тому може використовуватися тільки в якості підготовчої або допоміжної вправи для більш швидкого переходу до практики повноцінного зосередження на пустотній природі ума (описаної вище) після, наприклад, виведення медитатора зі стану ментальної рівноваги зовнішніми подіями із сильними емоційними впливами. Для забезпечення максимального енергетичного ефекту необхідна максимально можлива непохитність ума-манаса та максимально можлива нерухомість фізичного тіла медитатора (найоптимальніша поза для такої практики – сидячи з прямою спиною), щоб не викликати неминучі витоки усвідомленості на зміну обстановки при будь-яких рухах тіла.

Якщо розглядати йогівську дхарану буквально, вона співвідноситься з аспектом екаграти (ekāgratā, "односпрямованість") при практиці буддійської шаматхи. Екаграта – це ключовий аспект практики самадхі/шаматхи та єдиний, який присутній у всіх чотирьох джханах/дг'янах та п'яти арупа-аятанах.

У той самий час у широкому сенсі, тобто при накладенні сутр 2.54 і 3.1-5 на весь маршрут шляху розвитку свідомості до рівня надсвідомості, сутра 3.1 відповідає практиці натреновування тригодинної – "досягнутої" – самадхі/шаматхи в буддизмі. На стежці шаматхи вона відповідає періоду практики з першого ступеня зібраності ума по дев'ятий (а також з першого повороту стежки по шостий), коли медитатор вже знаходиться в усамітненому ретриті, що символізується на стежці шаматхи перебуванням у печері.

Дійсно, стислість "Йога-сутр" Патанджалі просто виняткова. У виправдання підходу Патанджалі можна відзначити, що вся практика йоги, тобто практика самадхі, дійсно зводиться саме до власне регулярної практики приборкання відволікань і утопання ума, а не, наприклад, до дискусій, що стали самоціллю, в різних монастирях про різні аспекти духовних і навколодуховних практик, а також про аспекти надсвідомості. Тому що нескінченні спроби обмусолювання на рівні ума-манаса різних "перешкод на шляху бодхісатви" безглузді без особистої практики шаматхи, оскільки вони ніколи не дозволять піднятися вище рівня того самого ума-манаса, що і становить мету вчень Патанджалі і Будди.

Утримування ума односпрямованим – найкращий і найпростіший спосіб досягнення його непохитності, що необхідно для забезпечення природного посилення енергетичного потоку, коли ум стає "прозорим" (див. сутру 1.41, яка буде розглянута надалі) і, тим самим, перестає блокувати/затіняти/розсіювати світло/енергію надсвідомості/Атмана.

     Переклад "Йога-сутр" з санскриту та коментарі: Василь Вернигора, 2025 р.

     Повна версія книги "Істинна практична суть «Йога-сутр» Патанджалі" з усіма коментарями та роз'ясненнями доступна в електронній формі та в паперовій.

     Поради та відповіді на запитання з практики медитації: https://www.patreon.com/vas108.

     Переклад "Йога-сутр" на англійську з послівним оригінальним санскритським текстом у романському записі: https://www.amazon.com/dp/B0G6GT6M8B.