Частина 2 опису суті пранаями в практиці самадхі
у сутрах 2.49-53 та 1.41 "Йога-сутр" Патанджалі
у перекладі з санскриту та з коментарем Василя Вернигори

   Окремо слід розглянути важливість згадки пракаші – "всепронизуючого сяйва" – в сутрі 2.52, яка є продовженням сутри 2.51 і описує певну позамежну (і точно не фізичну) пранаяму. Далі ці дві сутри будуть розглянуті докладніше.

   Індійським системам філософії, які називаються даршани (тут: "світогляд"), до яких також відноситься і йога, властивий потрійний опис аспектів тієї частини світобудови, яка сприймається звичайною людиною. Крім тривимірності простору нашого видимого світу і трьох часів (минулий, сьогодення і майбутнє), до цієї тривимірності сприйняття відносяться три гуни, три види карми (агамі, санчіта і прарабдха), а також, що особливо важливо в даному випадку, три стани свідомості – джаграт (неспання), свапна (неглибокий сон зі сновидіннями) та сушупті (глибокий сон без сновидінь). При цьому є і четвертий стан свідомості – турія ("четвертий"), але він недосяжний для звичайних людей, оскільки усвідомлено перебувати в ньому можуть тільки святі, які розвинули надсвідомість і пізнали адвайту насправді (а не у вигляді семантичних ярликів/муляжів). У "Мандукья-упанішаді" про цей стан свідомості сказано так: "Четверте не вимірюється, невимовне, розчинення для проявленого".

   Таким чином, четвертий вид пранаями, що описується в сутрі 2.51, який "виходить за межі сфери впливу зовнішніх і внутрішніх проявів", може бути чимось таким, що проявляється в четвертому стані свідомості. У різних течіях індуїзму наводяться різні описи, що таке турія. Ці описи охоплюють простір смислів від самадхі (що насправді є лише методом досягнення турії) до Брахмана.

   Також і згадка Сяйва-Пракаші може бути алюзією на Брахмана – самосяючого Бога-Абсолюту в індуїзмі, джерела всього світла світобудови. Індивідуальна душа-джива, розвинувши надсвідомість, здатна сприймати Брахман-Абсолют як індивідуальний Атман. Іншими словами, Брахман – це вид на Брахмана "збоку", з погляду самого Брахмана. У той же час Атман – це вид на Брахмана "знизу", з простору меншої мірності, з погляду людської душі.

   Якщо вважати нерухому пранаяму з сутри 2.50 досягненням четвертої рупа-дг'яни, а четвертий вид пранаями з сутри 2.51 – досягненням арупа-аятан, тобто досягненням подальших ступенів розвитку надсвідомості, то зникнення завіси, яка приховує Сяйво-Пракашу, про яке йдеться у сутрі 2.52, означає досягнення п'ятої арупа-аятани (найвище досягнення в буддизмі), тобто досягнення свідомості будди (а не "всього лише" архатства) і пряме (а не через умовиводи ума-манаса) осягнення Атмана, що виконується надкогнітивними інструментами свідомості, тобто особистістю, яка досягла найвищого рівня святості подібно до Васіштхи або Будди.

   Таким чином, з розгляду сутр 2.51 і 2.52 у контексті змісту сутр 2.45 і 2.47-50 випливає, що під пранаямою маються на увазі не дихальні вправи (причому в сутрах дійсно немає згадки будь-яких конкретних пранаям у вигляді дихальних вправ), а природний енергетичний – тобто пранічний – ефект, що проявляється при практиці самадхі/шаматхи. Саме цей ефект і є метою ретельного дотримання вимог психотехніки самадхі/шаматхи, і саме він і веде до розвитку надментальних структур надсвідомості, тобто до мети вчень Патанджалі та Будди. Тлумачення пранаями "Йога-сутр" як дихальних вправ – це, швидше за все, така ж пізня домовленість коментаторів (що спотворює сенс пранаями "Йога-сутр"), як і спотворене сучасне тлумачення слова "асана" з сутри 2.46 в якості різноманітних нестійких, некомфортних і несидячих положень тіла (все це прямо суперечить змісту сутри 2.46), нібито покликаних допомогти таким гімнастам досягти можливості, наприклад, виконувати сам'ями з третьої глави "Йога-сутр" (поки що за всю історію постуральної йоги це не вдалося жодному хатха-йогу).

   Більше того, в сутрі 4.3 прямо говориться про те, що дотриманням вимог практики самадхі ("інструментальна причина") йогін лише створює умови для посилення потоку енергії ("створюючі причини"), який, більше не стримуємий перешкодами (які усуваються завдяки утримуванню ума односпрямованим), і викликає розвиток свідомості до рівня надсвідомості.

   Медитація самадхі/шаматха – це не талант і навіть не зовсім навичка. Це в першу чергу енергетичне розгойдування/накачування (boosting), і у разі припинення практики шаматхи навіть всього на 1-2 тижні медитатору доведеться починати практику медитації від самого початку, що підтверджується як словами буддійських вчителів, так і нейрогарнітурою. З точки зору вчителів буддизму 3-годинну шаматху ("досягнуту" шаматху) можна натренувати приблизно за 1.5-3 роки затвора (усамітненого ретриту), а в кращому випадку на це потрібно мінімум півроку.

   Але саме по собі досягнення 3-годинної шаматхи – це лише вихід на фінішну пряму духовної самореалізації, після чого настає черга багаторічної щоденної багатогодинної практики самадхі/шаматхи для розвитку принципово нових неймовірно проникливих і неймовірно потужних надкогнітивних інструментів – віджнянамайя-коші/буддхі та анандамайя-коші/самбхогакаї, що розвиваються за рахунок енергетичного ефекту практики самадхі/шаматхи.

   Далі

     Переклад "Йога-сутр" з санскриту та коментарі: Василь Вернигора, 2025 р.

     Повна версія книги "Справжня практична суть «Йога-сутр» Патанджалі" з усіма коментарями та роз'ясненнями доступна в електронній формі та в паперовій.

     Поради та відповіді на запитання з практики медитації: https://www.patreon.com/vas108.

     Переклад "Йога-сутр" на англійську з послівним оригінальним санскритським текстом у романському записі: https://www.amazon.com/dp/B0G6GT6M8B.